«Любов’ю можна знайти дорогу навіть там, де немає стежки» (святий Йоан Павло ІІ)
Рим 27 квітня 2014 р. був наповнений духом віри і радості. На вулицях міста можна було побачити людей різних кольорів шкіри, почути мови цілого світу.
Чому Католицька Церква зібралася разом у цій спільноті на площі святого Петра? Для мене великим даром була присутність на урочистості оголошення святими двох пап. Хоча ми очікували на свято цілу ніч стоячи, — втомлені, але щасливі, всі разом співали «Pacem in terris», і спів линув над Ватиканом, як послання. Брати участь у Святій Літургії під час канонізації! Одна думка пронизувала мене: святість — це повнота людинолюбності.
Багато хто з нас знає святого Йоана Павла ІІ. Дуже часто я чула про пього, що це «папа сім’ї». Чудово було би взяти цього святого покровителем Домашньої Церкви. Від дев’ятирічного віку його виховував батько. Як пізніше сказав сам Кароль Войтила, «приклад батька був першою духовною семінарією». Молодий Кароль вчився від нього життя молитвою та мужності. І ніколи не розставався з розарієм.
А святий Йоан ХХІІІ – папа, слухняний Святому Духові. Вибраний на Столицю Петра 28 жовтня 1958 р., це він розпочав ІІ Ватиканський Собор. Люди називали Його Папою Доброти, він був покірний, дав світові урок, як будувати єдність. Дуже часто повертався думками до рідного дому, де була «святість, простота і добрі звичаї».
Перебування в цьому святому місті було чимось неймовірним. Можу сказати, що я зустріла святих. Ця зустріч дала змогу побачити себе у дзеркалі. Стає соромно від того, як ще далеко мені до святості. Що ці звичайні люди у великому служінні змогли пройти цю стежину життя і знаходити на ній Любов. Будучи в базиліці святого Петра і знаючи, що вони спочивають тут, я не бачила темряви. Крізь ці гроби пробивається світло життя. Ісус показав мені, що святість можна осягнути, і хоча це земне життя прив’язує до себе, та Бог перебуває поруч і підносить за руку, тягнучи до Неба.
«Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради; бо коли я немічний, тоді я міцний» (1 Кор 12, 10).