Паломники йдуть до Летичева за… християнською радістю

«Йти було дуже важко: дощ мочив штани по коліно, а дощовик спочатку створював ефект сауни, а потім від нього було холодно». Усе це — лише частина труднощів, з якими щороку стикаються паломники, що йдуть пішки на відпуст до Летичева, що на Хмельниччині. Проте з року в рік їх не стає менше.

У дорозі з Богом

Дві великі групи прочан, кожна з понад 400 людей, вирушили до Летичева за п’ять днів до відпусту. Одна — з Кам’янця-Подільського, інша — з Томашполя. Кожна з цих груп долала від 24 до 50 км на день, щоб у неділю, 6 липня, взяти участь в урочистій Месі у Летичівському санктуарії.

Під час паломництва вони слухали конференції, брали участь у Месі, молилися Розарієм, Літургією годин, Коронкою до Божого милосердя та співали «Годинки».

Щодня паломників годували обідами парафіяни тих міст і сіл, через які вони проходили, а на ніч парафіяни вже інших сіл брали їх на ночівлю до себе. Кожного року паломники розповідають про гостинність і радість, з якою їх вітають у різних містах. Цього разу, наприклад, католики Бару зустрічали прочан на вході в місто, вистеливши для них доріжку із трав і зелені.

«На місце, де у нас був обід, люди привозили голубці, налисники. Це ж скільки їх треба було наробити!», — дивується Катерина Человенко з Вінниці. Катерина вже не перший рік ходить у паломництво. Каже, що їй воно допомагає духовно оживлятися. А ще дівчина вірить, що завдяки паломництву Бог допоміг їй вилікуватися від хвороби хребта. «Я сім років носила корсет. І кожного разу, як йшла у паломництво, молилася за одужання. Цього разу, як бачите, я вже не в корсеті».

Паломники, які йшли у Томашпільському паломництві, зауважили, що цього року воно, окрім духовного, мало ще й патріотичний характер. У Летичів прочани заходили, тримаючи в руках багатометровий жовто-блакитний прапор. «Мені дуже сподобалося те, що цього разу паломництво було патріотичним, — каже Володимир П’ясецький з Чернівців. — Священики постійно підкреслювалося, що ми — українці, ми йдемо у паломництві з Ісусом Христом до Матері Божої Летичівської». Володимир у паломництві був вже вчетверте. «Кожного разу, коли я йшов, я робив це не для того, щоб просто пройтися, а намагався змінювати себе, змінювати своє серце — своє мислення та почуття. І я бачу, що Бог дуже допомагає мені у цьому».

«Часом йти було дуже тяжко, але коли починаєш співати чи молитися, то розумієш, що той біль нічого не значить у порівнянні з тим що ти йдеш з Богом», — ділиться інша учасниця Томашпільського паломництва Христина Дозорець з Мурафи.

Цього року разом з католиками у паломництво пішов і один православний. Роман Татарчук з с. Креміне Могилів-Подільського району каже, що найбільше на нього склала враження атмосфера прощі: «Найбільше мене вразили пісні — те, що вони українською мовою і веселі. Вони насправді піднімали на дусі під час прощі».

Олександр Ратушний і Леонід Стеценко з Хмільника йдуть у Кам’янецькому паломництві вже не перший рік. І збираються йти і наступного року, бо цьогоріч у традиційному під час паломництва футбольному матчі між клериками семінарії та паломниками, програли семінаристам, і хочуть реваншу.

«Найскладніше було йти під дощем. «Ми несли колонки, через які звук розповсюджувався на всю колону паломників. Через дощ не було зупинок і фізично було трохи важко. А ще мокро і холодно! А у Льоні навіть дощовика не було», — каже Олександр.

«Йдучи у паломництво, я мав інтенцію — за мир в Україні. Заради цього можна і промокнути і мозолі заробити і руки попекти, бо це — маленька частина того, що ми можемо віддати заради тих людей, які гинуть», — розповів Леонід.

 Хлопці кажуть, що паломництво їм допомагає краще зрозуміти свою віру: «Під час паломництва особливо відчуваєш, що Бог насправді є, і що він допомагає тобі, діє у твоєму житті. Дуже цікаво було слухати катехизи і конференції. Дуже детально пояснювалося те, чого я не знав чи не розумів — для чого страждала Марія, для чого страждав Ісус», — поділився Олександр Ратушний з Хмільника.

До речі, з Хмільника вже другий рік йде також окреме паломництво. Воно триває лише один день, під час якого паломники долають 40 км. Його особливістю є те, що у ньому бере участь лише одна парафія, тому усі прочани — як одна велика сім’я.

«Я багато років ходжу у паломництво і можу сказати, що найголовніший плід — це християнська радість. Паломництво мені завжди дає християнську радість, яку ніщо не може зруйнувати. Завжди повертаюся додому з зарядом цієї радості, не боюся свідчити людям що я — християнин», — поділився Олександр Шурман з Хмільника.

Вже традиційно на відпуст у Летичеві приїжджає і велопаломництво з Шепетівки. Цього разу воно нараховувало вісім людей — четверо хлопців і четверо дівчат. Вперше у ньому брали участь велопаломники з Нетішина. Постійний учасник велопрощі Олександр Михайлюк з Шепетівки розповів про те, які плоди мало його попереднє паломництво: «Минулого року, їдучи у паломництво, я просив у Господа і Марії щоб дали нам з дружиною дитину, бо довгий час мали проблеми з цим. І от, через місяць вже має народитися».

Свято Матері Божої Летичівської

Цього року на урочистості у Летичеві було найменше священиків за усі попередні роки — близько десяти. Адже 6 липня, урочистість Матері Божої Летичівської припала на неділю, коли кожен священик має служити на своїй парафії. Проте було аж три єпископа — ординарій дієцезії Леон Дубравський, його помічник Радослав Змітрович та гість свята — єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік. Він очолив урочисту Літургію та виголосив проповідь.

Владика Мілан у своїй проповіді розповідав про значення ікони Матері Божої Летичівської. Вона є копією стародавньої ікони «Salus populi romani» («Спасіння римського люду»), яка зберігається у римській базиліці Санта-Марія-Маджоре і є головною марійною іконою Риму. З давніх пір римляни особливим чином вшановували цей образ, а нинішній Понтифік — Папа Франциск перед своїми апостольськими подорожами приїжджає з Ватикану молитися перед цією іконою. Владика Мілан нагадав, що колись біля цієї ікони молилися євангелізатори Київської Русі Кирило і Методій. На вівтарі біля ікони «Salus populi romani» тодішній Папа освятив літургійні книги слов’янською мовою. А у 1606 році домініканці привезли з Риму до Летичева копію римської ікони.

Єпископ Мілан Шашік нагадав, що тоді до цієї ікони приходили молитися християни обох обрядів — Східного і Західного, бо тоді усі на цих землях належали до Католицької Церкви. «І тому ця ікона є символом єдності християн», — наголосив владика.

Владика Мілан не вперше у Летичіеві. Щоправда, востаннє він тут був 18 років тому. «Я бачу, що людей стає все більше, а на святі — дуже молитовна атмосфера. І я тішуся, що можу, як і 18 років тому, щиро молитися з людьми», — поділився з CREDO владика Мілан. Він розповів, що нещодавно Мукачівська греко-католицька єпархія теж отримала копію чудотворної ікони «Salus populi romani» з римської базиліки Санта-Марія-Маджоре. «Два роки тому, 20 червня її освятив нам Папа Бенедикт XVI. Її привезли з Риму, де вона попередньо була у Санта-Марія-Маджоре, під оригінальною іконою, потім нашу ікону завезли на гробницю апостола Петра, де була відслужена Літургія. І зараз цей образ знаходиться у найстарішій церкві Закарпаття — Горянській ротонді», — розповів єпископ Мілан Шашік.

Ікона Матері Божої Летичівської, яка впродовж десятиліть збирає паломників, минулого року була коронована іконами, які освятив Папа Бенедикт. Але цього разу паломники зауважили, що образ на польовому вівтарі знову без корон. Владика Леон Дубравський у коментарі CREDO пояснив це так: «Коронована ікона вмонтована над головним вівтарем летичівського санктуарію, а на польовий вівтар була винесена її копія, яка до цього кілька років була у перегринації (паломництві) дієцезією, під час якої побувала у кожній парафії.

Владика Леон розповів, що кожного місяця паломники з різних парафій приїжджають до Летичева, де проводять нічне чування біля ікони. «Це є певний знак, що Мати Божа Летичівська притягує до себе людей. Вони не перестають приїжджати, жертвувати свій час і сили, значить бачать від цього певні плоди. Також до нас на свято приходять багато православних, і, навіть, до сповіді сьогодні приступали. Кажуть: нам дуже подобається ваш відпуст і ми любимо молитися біля вашої ікони», — розповів єпископ Леон Дубравський.

Урочистості завершилися адорацієї та процесією з Пресвятими дарами ледь не через півміста. Прощаючись з паломниками та гостями відпуста, владика Леон Дубравський запросив усіх приходити на свято також і наступного року.