Бог невтомно засіває Своє слово, але чи наше серце готове його приймати? Таке питання поставив Папа Франциск перед тисячами вірян, які у неділю, 13 липня, зібралися на площі св. Петра на молитву «Ангел Господній».
Святіший Отець коментував євангельський уривок, в якому розповідається про те, як Ісус, проповідуючи на березі Галилейського озера, через велику кількість слухачів був змушений відплисти човном від берега, аби всім було добре Його видно і чути. Промовляючи до слухачів, Він використовував багато притч, тобто, говорив мовою, «зрозумілою для всіх, користуючись образами, взятими з природи й ситуацій щоденного життя».
«Перша притча, яку Він розповів, є впровадженням до всіх притч: це притча про сіяча, який, не шкодуючи, вкидає насіння на будь-який ґрунт», — зазначив Папа, додаючи, що якраз зерно, яке приносить плід у залежності від того, на який ґрунт попало, «є головним героєм цієї притчі». Як виявилося, три роди ґрунту були непродуктивними: «вздовж дороги насіння видзьобали птахи, на кам’яному ґрунті паростки відразу висохли, бо не мали коріння, а серед чагарнику зерно було заглушене терням». На «доброму ґрунті», натомість, принесло рясні плоди.
Ісус сам пояснив слухачам значення цієї притчі, вказуючи на те, що зерно, яке впало на дорогу, означає тих, які слухають звіщення Божого Царства, але не приймають його, а тому приходить Лукавий, та відбирає його, «бо не хоче, щоб зерно Євангелія проростало в серцях людей», — зауважив Святіший Отець. Випадок з кам’янистим ґрунтом — це ті, які радо приймають слово, але «поверхово, тому що не мають коріння та є непостійним», отож, коли приходять випробування, вони відразу зрікаються його. У третьому випадку, коли мова йде про чагарник, маються на увазі люди, які приймають Боже слово, «але з причини надмірної турботи про світські речі воно залишається заглушеним». «Врешті, — сказав Папа, — зерно, яке впало на плідний ґрунт, представляє тих, які слухають слово, приймають його, оберігають і розуміють, тому воно приносить плід. Досконалим прикладом цієї доброї землі є Пречиста Діва Марія».
У цьому контексті Папа зауважив, що сьогодні згадана притча промовляє до кожного з нас так, як колись, дві тисячі років тому, промовляла до слухачів Ісуса. «Вона пригадує нам, що ми є тим ґрунтом, на який Господь невтомно вкидає насіння Свого слова й любові. А з якою готовністю ми його приймаємо? Можемо запитати себе: Яким є наше серце? До якого ґрунту схоже: до затоптаного, кам’янистого чи чагарнику? Від нас залежить, чи ми станемо добрим ґрунтом без терня й каміння, перекопаним та дбайливо обробленим, щоб зміг принести добрі плоди для нас і для наших ближніх».
Однак, як зауважив Святіший Отець, не слід забувати, «що ми також є сіячами. Бог, — пояснив він, — завжди засіває добре насіння, а ми можемо себе запитати: яке насіння виходить з нашого серця та наших уст? Наші слова можуть принести багато добра, але також — багато зла, можуть зціляти, а можуть і ранити, можуть підбадьорити, а можуть і пригноблювати».
«Нехай же Пресвята Богородиця Своїм прикладом навчить нас приймати Боже слово, його оберігати та дбати про те, щоб воно приносило плоди у нас та в наших ближніх», — підсумував Папа Франциск.
За матеріалами: Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
