Роздуми над Словом Божим на четвер XVIII звичайного тижня, рік ІІ
1.За кого вважають Ісуса люди в Ізрáїлі та самі учні? — Про це Ісус запитує саме в околицях Филипової Кесарії. Чому? Кесарію збудував Ірод Великий на честь імператора Августа. А імператора, або кесаря Риму, вшановували як бога. Відповідь Петра показала, що навіть у місцях, настільки близьких до земного царства і царювання, він обирає царювання Бога, попри те, що Август по-людськи був великий, а Ісус — ні.
2. Називаючи свого учня двома іменами, Ісус вказує на дві природи: на стару і нову людину. Адже в єврейському розумінні ім’я — це сутність людини, а зміна імені — то зміна самої людини. Спершу ми бачимо Симона-Петра. В ньому діє і стара, і нова людина. Але далі в цьому фрагменті залишається тільки Петро — Боже ім’я, Божа суть — і цей «ПЕТРО» не пропадає навіть тоді, коли перечить Господу.
3. Коли Христос питає: «За кого люди вважають Сина Людського?», — голоси подають усі учні. Принаймні написано: «вони». Коли ж Ісус запитує їх про істину — відповідь за всіх дає Петро. Це знак, що остаточну відповідь має Церква, її голос має лунати «соло». І коли ми хочемо розібратися і зрозуміти, що ж є правдою, то треба замовкнути і прислухатися до того, що скаже Петро-Церква.
4. Ісус каже Петру про величну місію бути скелею, на якій Він (Христос) збудує Церкву. Велично? Так. Але якщо розібратися в цій Церкві, яка збудована на скелі, то саме скеля буде найнижчим місцем. Місія Петра — бути найнижчим, бувши величним (скелею). Чи погодишся ти на таку місію?
5. «Блаженний» — «макаріос» — щасливий. Чи входить в мої уявлення про щастя знання Бога? І, з огляду на Слово Боже, тільки це є справжнім щастям.
6. «Брами аду не здолають її». Давайте в цьому звичному реченні розберемося буквально. Як ворота, брами можуть здолати Церкву? Вони що, нападають? Може, в цьому нам допоможе Лот, який сидів біля воріт Содому, коли туди прийшли ангели (пор. Бут 19, 1). Тобто Ісус обіцяє, що Церква не наблизиться до аду, як Лот, не спокуситься на обіцяні розкоші гріха — тобто не увійде крізь ворота до пекла? Церква як ціле, хоч би як лихоманили її гріхи, не піде слідом за дияволом. Чому? В книзі Одкровень (1, 17 -18) говориться: «Я — Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, і ось Я живий навіки-віків. Я маю ключі від смерті й від аду». Тобто — це заслуга не Церкви, Петра, людини, а Бога, бо саме Він має ключі від аду і смерті, саме Він може відчинити ці ворота — або не відчинити. З влади Христа над пеклом починається і закінчується перемога Церкви.
7. Ісус називає Петра сатаною. Ось щойно Він призначив колишнього рибалку скелею, а тепер — такий розворот… Існує багато коментарів, які ми часто чуємо, знаємо, а тому пропустимо їх тут і пошукаємо трошки інших аспектів. Ісус чітко відфільтровує добро і зло. Ми сьогодні нерідко підтримуємо популярні кричалки: «насзлили», «всізрадники», «третіймайдан», «нічогонезмінилося», не розуміючи, що часто їх вигадують вороги України. Тобто ми підспівуємо ворогу, не відфільтровуючи. Або: ми маємо близьку людину, як Ісус — Петра, і ось ця людина ставить під сумнів справу цілого нашого життя, називає це наївним ідеалізмом: «скільки тобі років», «будь реалістом», «будь дорослим», «подумай про сім’ю». Часто ми в себе це впускаємо, бо ж це від друга прийшло… а Ісус чітко розмежовує. Іншими словами можна сказати: «Петро мені друг, але істина дорожча». Ісус одразу відсікає зло, а тому не має клопоту змагатися потім з цим злом усередині, постійно вагатися.
Цими словами і цим актом Ісус уже зразу підтверджує свою обітницю, що брами пекла не здолають Церкву, бо ж то Він — голова Церкви. І ось щойно — зло Його не здолало.
8. «Відійди позад Мене, сатано». В оригіналі вживається цікаве слово, а використання цього слова в інших текстах Писання вказує, що правильніше було б перекласти: «Іди за Мною, сатано». Ісус навіть ворога запрошує слідувати за Ним. Що вже казати про нас!
9. Часто наші дилеми пролягають на рівні «Боже–людське», і вони складні. Так, бувають і дилеми «Боже–диявольське», але вони прості й очевидні. Не так із першим вибором. Що обираєш: людське чи Боже? Обирай, але пам’ятай: обираючи людське, наражаєшся на небезпеку стати сатаною — ворогом для Бога.