Смерть відомого комедійного актора Робіна Вільямса підкреслює необхідність більшого вивчення, розуміння та підтримки осіб, котрі страждають від психічних захворювань, стверджують захисники психічного здоров’я.
«Ми, як католики, насамперед повинні молитися за тих, хто страждає й несе цей важкий хрест, але також мусимо підходити з розуміння та допомогою до цих людей, у той спосіб, який можемо», – сказав Деніс Поуст, прес-секретар Державної католицької асоціації Нью-Йорка. Він додав, що віра закликає нас нести любов Бога до тих, хто страждає.
Робін Вільямс, відомий своїми ролями у таких фільмах, як «Розумник Вілл Хантінг», «Аладдін», «Спілка мертвих поетів», «Місіс Даутфайр», помер 11 серпня у своєму домі в північній Каліфорнії. Згідно з останніми даними, причиною смерті швидше за все є самогубство.
Його піар-менеджер Мара Баксбаум називає смерть актора «трагічною й несподіваною втратою» й додає, що Вільямс «боровся з важкою депресією останнім часом». Раніше було відомо, що актор боровся з алко- та наркозалежністю на початку 1980-х, але в липні 2014 року він добровільно повернувся в реабілітаційну клініку, щоб «продовжити процес витверезіння».
Його смерть викликала обговорення проблем самогубства та психічних хвороб. Катехизм Католицької Церкви вчить, що самогубство «суперечить любові до живого Бога», але існування серйозної психічної хвороби, порушення або страху «можуть зменшити відповідальність за вчинене самогубство».
Дженіс Бентон, виконавчий директор Національного католицького товариства людей з особливими потребами, розповіла виданню CNA, що обговорення психічних хвороб має вирішальне значення для суспільства. Смерть Робіна Вільямса – «велика втрата для нас усіх», – продовжує вона, а тому має стати приводом для ретельнішого дослідження проблем депресії та психічних хвороб.
Психічна хвороба – це «щось, чого люди дуже бояться і не розуміють, що це таки хвороба», пояснює Бентон. «Багато людей вбачають в цьому лише слабкість» чи щось подібне.
Парафії можуть грати важливу роль в інформуванні про цю проблему. Хоча молитва й підтримка не можуть вилікувати причину хвороби, парафія «може допомагати сім’ї пройти крізь це випробування й отримати необхідну підтримку в спільноті», – додає Бентон.
Др.Грег Боттаро, католицький психолог, стверджує, що багато людей у сучасному світі «не розуміють, що психічна хвороба – це таки хвороба, а не слабкість».
«Багато віруючих католиків впадають у дуалізм, надаючи кожній невидимій людській хворобі духовного значення». Боттаро зазначає, що таке ставлення до цієї хвороби створює небезпечне середовище для тих, хто страждає від психічних розладів, а особливо з суїцидальними думками.
Вважаючи, що «людям потрібно поводитися шляхетніше, бути сильнішими або ж піти до сповіді, щоб зцілитися від депресії», ми «одухотворяємо» депресію та самогубство, нехтуючи невидимими наслідками цієї хвороби.
Ті, хто страждає від депресії, наголосив Боттаро, «потребують знати, що не завжди від них залежить прийняття правильного рішення, хіба що це рішення стосується віддання себе в руки професіонала, як і при будь-якій іншій хворобі».
Тимчасом «ми, католики, мусимо уникати стереотипів, пов’язаних з психічними захворюваннями», оскільки ті, хто страждають на такі недуги не обов’язково є слабкими чи не здатними себе контролювати.
Деніс Поуст додав, що на випадок депресії, друзі, сім’я та спільнота може підтримати тих, хто страждає, допомогти їм зрозуміти, що «їх люблять, і що вони люблені Богом».
«Католики повинні завжди пам’ятати, що вони діти Божі, улюблені, а тому мають внутрішню цінність лише через те, що є творіннями Отця», – переконаний Деніс Поуст.
За матеріалами: CNA
Фото: static.parade.condenast.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
