Мати чи не мати?

Роздуми над Словом Божим на понеділок XXV звичайного тижня, рік ІІ

Ісус сказав до натовпу: “Запаливши світильник, ніхто не накриває його посудиною і не ставить під ліжко, але ставить на свічник, щоб ті, які входять, бачили світло. Адже немає прихованого, що не стане явним, і немає таємного, що не стане відомим і не виявиться. Тож уважайте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що начебто має, забереться від нього”
Лк 8, 16-18

Дивна ситуація, як може бути забрано щось у когось, хто не має нічого? І взагалі, чому така несправедливість? Може, варто було тому, хто щось має, поділитися з тим, хто нічого немає? Ісус так не говорить і буквально тільки цими словами ставить у глухий кут усіх, хто використовував Його ім’я як гасло для різних соціалістичних рухів, змальовуючи Христа ватажком бунтів, революціонером проти тодішніх соціальних порядків.

Ісус у цьому фрагменті говорить абсолютно не в дусі тих, хто хотів усіх урівняти в майні, здібностях, статках. Це утопія чи обман. Так ніколи не було, люди першопочатково створені нерівними. Це не означає, що хтось кращий, а хтось гірший. Всіх нас єднає те, що ми діти Божі, кожен є образом Христа, кожен надзвичайно обдарований Богом. І на цьому закінчується спільність і починається нерівність, яка не принижує нікого, але творить розмаїття.

Цей закон: «хто має, тому дасться» — діє всюди, наприклад, у ситуації з багатством. Багаті люди стають багатшими, бідні біднішими. Світ змінюється, але невеличкий відсоток людей продовжує володіти абсолютною більшістю всіх матеріальних благ. Постулат звучить жорстоко, але також пропонує замислитися над моєю поставою. Чи маєш щось цінне? Чи пізнаєш цінність того, що маєш? Чи, можливо, тобі притаманніше жалітися на життя, повторюючи «я нічого не маю». Мені не ідеться про НЛП чи замилювання очей в угоду новомодним психо-шарлатанським віянням. Мені йдеться про правду. Людина, яка постійно ниє, що вона нічого не має, приречена не помічати різних важливих і цінних ресурсів, здібностей, можливостей, перспектив, які є в її житті, тому що її погляд узалежнюється від розумових шор: «Я нічого не маю». Власне тому й говориться, що у такої людини буде забране і те, чим вона начебто володіє. Цей уривок прямо каже: те, що вона має,перебуває у пасивному стані, не працює на розвиток. Як гроші на радянських ощадкнижках, які свого часу перетворилися на порожні цифри. Моє незнання про власні таланти це також ситуація, коли я «начебто» чимось володію, бо не знаю, що це у мене є, а значить, я можу це застосувати — аби лиш перестав нити, що «я нічого не маю»!.

Якщо я маю таланти, але мені ліньки їх розвивати, то сьогодні я отримав попередження від Бога: «…бо хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що начебто має, забереться від нього».