Спільна декларація, підписана Папою Франциском та Вселенським Патріархом Варфоломеєм І у Стамбулі 30 листопада 2014 року.
Ми, Папа Франциск і Вселенський Патріарх Варфоломей І, складаємо свою велику вдячність Богові за дар цієї чергової зустрічі, яка дає нам змогу, в присутності членів Священного Синоду, духовенства та вірних Вселенського Патріархату, разом відсвяткувати свято святого Андрія, первозванного і брата святого апостола Петра. Наше спогадування апостолів, що звіщали світові добру новину Євангелія своєю проповіддю та свідченням мучеництва, зміцнює в нас прагнення і надалі разом прямувати вперед, до подолання з любов’ю та довірою перешкод, які нас розділяють.
З нагоди зустрічі у Єрусалимі минулого травня, під час якої ми спогадували історичні обійми між нашими високодостойними попередниками, Папою Павлом VI та Вселенським Патріархом Афінагором, ми підписали спільну декларацію. Сьогодні, за щасливої нагоди чергової братерської зустрічі, ми прагнемо наново підтвердити наші спільні наміри й турботи.
Висловлюємо свій щирий та рішучий намір, у слухняності волі Господа нашого Ісуса Христа, посилити наші зусилля, спрямовані на сприяння повній єдності між усіма християнами, а передовсім між католиками і православними. Крім того, прагнемо підтримувати богословський діалог, що його провадить Міжнародна змішана комісія. Вона, встановлена якраз 30 років тому Вселенським Патріархом Дімітросом та Папою Йоаном Павлом ІІ тут, на Фанарі, на сьогодні обговорює найскладніші питання, якими позначена історія нашого поділу і які вимагають уважного та поглибленого дослідження. З цією метою, як Пастирі Церкви, запевняємо у нашій братній молитві, закликаючи вірних приєднатися до нас у спільному проханні, «щоб усі були одно, щоб світ увірував» (Йн 17, 21).
Висловлюємо нашу спільну стурбованість становищем в Іраку, Сирії та на всьому Близькому Сході. Єднаємося у прагненні миру й стабільності та в бажанні сприяти розв’язанню конфліктів шляхом діалогу і примирення. Визнаючи вже докладені зусилля задля надання допомоги цьому регіонові, водночас звертаємося із закликом до всіх, на кому лежить відповідальність за долі народів: посилити старання на користь стражденних спільнот, гарантувавши їм, також і християнським, змогу залишитися на своїх рідних землях. Ми не можемо миритися з Близьким Сходом без християн, які сповідували Ісусове ім’я тут протягом двох тисяч років. Численних наших братів і сестер переслідують і силою змушують залишити свої домівки. Навіть здається, що людське життя втратило цінність, а людська особа вже нічого не значить і може бути принесена в жертву іншим інтересам. І все це, на жаль, зустрічає байдужість із боку багатьох. Як нагадує нам святий Павло: «Коли страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени» (1 Кор 12, 26). Таким є закон християнського життя, і в цьому значенні можемо сказати, що існує також екуменізм страждань. Подібно як кров мучеників стала засівом сили і плідності Церкви, так і спільність у щоденних стражданнях може стати дієвим засобом для досягнення єдності. Жахливе становище християн і всіх, хто страждає на Близькому Сході, вимагає не лише постійної молитви, але також належної відповіді з боку міжнародної спільноти.
Великі виклики, що стоять перед світом у нинішній ситуації, вимагають солідарності всіх людей доброї волі. Тому ми визнаємо важливість провадження конструктивного діалогу з Ісламом, що ґрунтуватиметься на взаємній пошані та приязні. Надихаючись спільними цінностями та зміцнені справжніми братерськими почуттями, мусульмани й християни покликані разом співпрацювати на користь любові, справедливості, миру та пошани гідності й прав кожної людської особи, особливо в тих регіонах, в яких вони, свого часу, протягом століть жили у мирному співжитті, а сьогодні разом переживають трагічні жахіття війни. Крім того, як християнські провідники, ми закликаємо всіх релігійних провідників і надалі зміцнювати міжрелігійний діалог та докладати всіх зусиль, необхідних для будування культури миру й солідарності між людьми та між народами.
Пам’ятаємо також про всі народи, які страждають через війну. Особливо молимося за мир в Україні, країні з давніми християнськими традиціями, та звертаємось із закликом до всіх сторін, втягнутих у конфлікт, шукати шлях діалогу й пошани міжнародного права, щоб покласти край конфліктові, даючи змогу всім українцям жити у злагоді.
Наші думки линуть до всіх вірних наших Церков у світі, яких вітаємо, ввіряючи їх Христові, Спасителеві нашому, щоб вони змогли бути невтомними свідками Божої любові. Підносимо нашу ревну молитву до Бога, просячи дару миру в любові та єдності для всього людського роду.
«Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завжди й усяким способом. Господь з усіма вами!» (2 Сол 3, 16).
За матеріалами: Радіо Ватикану
Фото: Greek World Reporter
фінансово.
Щиро дякуємо!
