У Щеціні (Польща) можна купити одяг і ґаджети з християнським посланням. Футболки, блузки, плаття, бейсболки, торбинки та різні дрібниці з написом «Бог знає що» — одна з головних пропозицій крамниці.
Також там можна випити чаю, кави, порозмовляти про духовні справи, ба навіть помолитися.
— Найбільше я радію, коли до магазину приходять невіруючі й купують це вбрання, — каже Соня Свяцка, хазяйка крамниці. — Моя мета — показати людям, які ще не пізнали Бога, що ми, віруючі, такі самі люди, як і вони. Хотілось би також і віруючим показати, що нас ніщо не відрізняє, окрім благодаті. Одні приймають її раніше і спроможні наблизитися до Бога, а інші потребують часу.
Соня Свяцка додає, що її прагнення — «збудувати міст поміж одними і другими, і таким мостом стала крамниця, яку я відкрила».
За її власними словами, вона стикалася з критичними зауваженнями щодо назви магазину — «Бог знає що».
— Я часто чую людей, які проходять вулицею або входять до крамниці й запитують, чому вона так називається, голосом, який вказує, що крамниці так називатися не слід. Віруючі люди дорікали мені, що то гріх проти Другої заповіді — «Не взивай імені Господа, Бога твого, намарно».
Після порад і роздумів вона, однак, переконалася, що справи якраз протилежні, і через цю марку та її справжнє значення повертається основоположне розуміння цього виразу. Це вже не «бозна-що», це «Бог знає», а не людина знає щось, — каже п. Соня.
Якось у цій крамниці один домініканець помолився за жінку, яка три роки страждала від болів у шлунку. Біль відступив — і завдяки цьому випадку крамниця стала ще й місцем духовної допомоги.
Соня Свяцка, перш ніж приїхати до Щеціна, шукала Бога у своєму житті. Спершу в буддизмі, потім у культурі північноамериканських індіанців, на їхніх церемоніях. Вона молилась і постійно шукала.
Перше навернення сталося під час подорожі на Гаваї, коли вона вивчала індіанську містику. Одна з жінок-старійшин була християнкою і розповідала про Христа. Тоді Соня почала пізнавати, читати Євангеліє. Потім були проповіді о. Адама Шустака в Кракові та вихід з алкоголізму.
В Кракові вона протягом семи років працювала у французькій корпорації, на керівній посаді. Полишила це, визнавши, що таланти, отримані від Бога, хоче використати для мети, яка відповідатиме сповідуваним нею цінностям. Приїхала до Щеціна, і коли вичерпалися попередні заощадження, — запитала Бога, що має робити. Наступного дня виник задум відкрити крамницю під назвою «Бог знає що».
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
