22 лютого 2015 р. Папа подарував прочанам, які прийшли на аудієнцію на площу св. Петра у Римі, невеличку, ним самим підготовлену книжечку під назвою «Бережи своє серце». У ній зібрано головні істини віри, Десять заповідей, Таїнства Церкви, чесноти, дари Святого Духа, роздуми і молитви, призначені на допомогу всім, хто прямує до Пасхи, успішно досягти мети.
— Великий Піст — це шлях навернення, центр якого становить серце. Наше серце має навернутися до Господа. Тому я вирішив подарувати вам, зібраним на площі, книжку «Бережи своє серце», — сказав Папа після молитви «Ангел Господній». Книжечку роздавали волонтери, причому серед них були і безпритульні, які звершували своє паломництво до Вічного Міста.
Чимала частина книжки присвячена іспиту совісті, важливість якого Папа підкреслював на проповіді в Домі св. Марти.
«Чи добре ми бережемо своє серце? Потрібно берегти наше серце, в якому живе Святий Дух, аби туди не увійшли інші духи. Скільки разів у нього входили погані думки, погані наміри, заздрощі, ревнощі! Але хто їм відчинив двері? Як вони увійшли? Якщо я не усвідомлюю того, що входить у моє серце, то воно перетворюється на перехоже місце, де топчуться всі підряд. Серце без потаємного куточка — це серце, говорити з яким Господь не може, як не можу і бути почутим.
Є давня, але дуже ефективна вправа, яку дарує Церква: іспит совісті. Хто з нас увечері, перш ніж завершити день, усамітнюється і запитує себе: що сьогодні відбулося в моєму серці? Що сталося? Які емоції зродилися у мене в серці? Якщо ми не будемо цього робити, нам не вдасться ні чувати, ні берегти своє серце.
Це важлива вправа, істинна благодать, яка може допомогти нам бути добрими хранителями серця. Аби слідкувати за тим, щоб демони не увійшли в наше серце, необхідно вміти перебувати у тиші перед самим собою і Богом, перевіряти, чи не увійшов хтось незнайомий до нашого дому, чи на своїх місцях ключі. Це допоможе нам захиститися від численних зол, також і від того, що ми можемо скоїти самі».
Папа завершив молитву словами: «Прийміть цю книжку і заберіть її з собою, нехай вона допоможе наверненню і духовному зростанню, корінь якого у серці: там триває матч, у якому ми щодня обираємо поміж добром і злом, світом і Євангелієм, байдужістю й відкритістю. Людство потребує справедливості, миру, любові, й може осягнути їх, тільки коли з усього серця навернеться до Бога — джерела всього цього».
Іспит совісті
Навіщо сповідатися?
Тому що ми грішники! Це означає, що ми думаємо і діємо всупереч Євангелію. Хто каже, що гріха не має, той брехун або сліпий. У таїнстві Бог Отець прощає тих, хто забув про своє синівство, але тепер визнає свої гріхи і приймає милосердя Бога. Оскільки гріх одного завдає шкоди всьому Тілу Христа, Церкві, то таїнство нам також дарує примирення з братами.
Як сповідатися?
Сповідатися не завжди легко: не знаєш, що сказати, вважаєш, що зараз не обов’язково звертатися до священика. Також нелегко сповідатися добре: зараз, як і раніше, найбільша трудність у тому, щоби знову зосередити наші думки, слова і справи, які з нашої вини відхилилися від істинної мети, скерувати їх на Євангеліє. Ми потребуємо шляху істинного навернення, який зберігає у собі «негативний» аспект звільнення від гріха і «позитивний» аспект вибору добра, що його пропонує Євангеліє Ісуса. Таким є контекст, необхідний для гідного звершення Таїнства Покаяння. Шлях розпочинається зі слухання голосу Бога, і продовжується іспитом совісті, розкаянням і рішенням виправитися, закликом до Божого милосердя, яке Він безоплатно дарує нам у прощенні гріхів, у визнанні гріхів перед священиком, у виконанні накладеної покути, і, зрештою, в радості перед Богом за оновлення нашого життя.
У чому сповідатися?
«Хто бажає знайти примирення з Богом і Церквою, повинен на сповіді сказати священикові про всі тяжкі гріхи, в яких він ще не сповідався і які пригадує після ретельного іспиту совісті. Що стосується гріхів повсякденних, то зізнання в них не є обов’язковим, але, тим не менше, воно живо рекомендоване Церквою» (ККЦ 1493).
Іспит совісті полягає у тому, щоби спитати себе про звершене зло і невиконане добро: стосовно Бога, ближнього і нас самих.
Стосовно Бога
Чи не звертаюсь я до Бога тільки тоді, коли чогось потребую? Чи регулярно я беру участь у Месі по неділях та святах? Чи я починаю і завершую день молитвою? Чи не згадую я імені Бога, Діви Марії та святих намарно? Чи не соромлюся показати, що я католик? Що, як і коли я роблю, аби зростати духовно? Чи не повстаю я проти задумів Божих? Чи не вимагаю, аби Він чинив мою волю?
Стосовно ближнього
Чи вмію я прощати,розуміти, допомагати ближньому? Чи не виношу я безжальних суджень у думках і словах? Чи я не зводив наклепів, чи не зневажав відкинутих і беззахисних? Чи я не заздрю, не гніваюся, не виношу однобоких рішень? Чи не соромлюся своїх братів, чи допомагаю бідним і хворим? Чи я чесний і справедливий з усіма, або дотримуюся «культури відкидання»? Чи не спонукаю я інших до зла? Чи дотримуюся норм подружньої та сімейної моралі, як цього навчає Євангеліє? Як я виконую свої обов’язки щодо виховання дітей? Чи шаную я батьків? Чи не відкидав я зачатого життя? Чи не допомагав іншим це зробити? Чи я бережу природу?
Стосовно себе самого
Чи я не занадто світський і маловірний? Чи я не забагато їм, п’ю, курю чи розважаюся? Чи не надмірно я піклуюся про своє фізичне здоров’я і власне благополуччя? Як я використовую час? Чи я не лінивий? Чи я не полюбляю, щоб мені прислуговували? Чи я люблю і піклуюся про чистоту серця, думок, дій? Чи не живлю в собі мстивості й злоби? Чи я милосердний, чи я смиренний? Чи я прагну того, щоб бути миротворцем?
*
Акт розкаяння
Ісусе, мій Господи і Відкупителю, я каюся в усіх гріхах, які скоїв до сьогоднішнього дня, і сокрушаюся всім серцем, бо вони зневажили такого доброго Бога. Я твердо вирішую більше не грішити і уповаю на те, що у своєму безконечному милосерді Ти даруєш мені прощення гріхів і приведеш мене до життя вічного. Амінь.
Юлія Іванова, Gaudete.ru
фінансово.
Щиро дякуємо!
