Львівські храми багаті не лише духовною енергією, а й різноманітними історичними перипетіями. Яскравим прикладом може слугувати колишній римо-католицький храм Найсвятішого Серця Ісусового і монастир францисканок — храм Святителя Йоана Золотоустого (вул. Лисенка, 43).
Насправді, мало кому відомо, що святиня постала у комплексі з жіночим монастирем сестер-францисканок Пресвятих Дарів, а засновницею і першою настоятелькою була сестра Марія від Хреста (Людвіка Моравська). Для благополуччя Дому Божого вона вклала усю себе і наполегливо працювала над ідеєю будівництва у Львові храму і монастиря.
1) Будівництво благословив Папа Пій IX.
Після згоди місцевої церковної влади на будівництво церкви, Людвіка Моравська отримала благословення самого Папи Пія IX. Сталося це 3 грудня 1876 р.
2) Храм постав на «Святій Горі».
У травні 1877 р., через брак коштів, сестра Марія поїхала до Відня, де її прийняв цісар Франц Йосип І. Там вона заручилася матеріальною підтримкою Марії-Терези — дружини брата австрійського імператора, Карла Людовіка, і купила земельну ділянку під забудову храму по вул. Курковій (Лисенка). Площа ділянки становила 2 гектари 4 ари 34 м2, а сама площа будови — 35 арів і 50 м2. Цей пагорб підносився на віддалі від центру міста і в недалекому майбутньому дістав від львів’ян назву «Святої Гори».
3) Освячували церкву за трьома обрядами.
Храм і монастир освятили 29 вересня 1889 р. Очолив урочистості Апостольський нунцій з Відня архиєпископ Алоїз Галімберті. Йому співслужили львівські архиєпископи, які представляли три обряди: латинський — Северин Моравський, візантійський — Сильвестр (Сембратович) і вірменський — Ісаак (Ісакович).
4) Святкування з нагоди освячення тривали вісім днів.
Урочистості зібрали велику кількість духовенства та вірних і тривали вісім днів. Божественну Літургію почергово звершували архиєреї трьох обрядів. Нову святиню як за архітектурою, так і за вишуканою дорогоцінною оздобою визнали справжньою перлиною Львова, окрасою Галичини.
5) Блаженна засновниця і перша настоятелька храму залишилась назавжди охороняти його.
Мати Марія від Хреста останні роки свого життя дуже хворіла. 23‑го січня 1906 р. Людвіка Моравська поїхала на лікування до Канн (Франція), але за три дні померла, в поїзді, біля м. Монте-Карло (Італія). 10‑го лютого Мати Марію поховали в підземеллі храму Святителя Йоана Золотоустого, у гробівці, що знаходився під вівтарем. На білій мармуровій плиті надгробку викарбували напис: «Тут спочиває в мирі з Господом Мати Марія від Хреста — засновниця і перша настоятелька францисканок П. Д. на польській землі. Померла 26 січня 1906 р. Бог мій і все моє!» Є свідчення нетлінності її блаженних останків. Через молитву до неї ставалися чудеса, у зв’язку з чим було розпочато процес беатифікації.
6) Від духовної «лікарні», через медичний шпиталь, до богословської академії.
Після Другої світової війни католицький храм і приміщення монастиря були передані Міністерству охорони здоров’я — тут розмістили 7 відділення 1‑ї інфекційної клінічної лікарні. Впродовж кількадесятирічного використання приміщення не за призначенням, храм зазнав суттєвих руйнувань і значна частина оздоби, на жаль, була безслідно втрачена. І лише 1991 р. колишній храм і ліве крило монастиря були передані Українській Православній Церкві Київського Патріархату. Наступного року відбулося його освячення як церкви Святителя Йоана Золотоустого (архиєпископа Константинопольського, великого вчителя Церкви Христової, богослова IV‑V ст.), а в приміщенні монастиря розташували навчальний корпус Львівської духовної семінарії. Храм забезпечили всім необхідним для православних богослужінь. Праву частину монастиря, яку ще займав міський шкірвендиспансер, 1998 р. також передали ЛДС — нині Львівська православна богословська академія Української Православної Церкви Київського Патріархату.
7) П’ять вівтарів храму як витвори досконалого мистецтва.
Загалом у храмі налічувалося п’ять вівтарів: головний вівтар, вівтар св. Йосифа, вівтар Непорочного Зачаття Діви Марії, вівтар св. Йосафата та вівтар св. Франциска Ассизького, знищені в радянський час. Зокрема, залишками плит кам’яного головного вівтаря укріплено земляний берег при в’їзді в подвір’я монастиря.
Наразі настоятель храму о. Назарій Лозинський та активні парафіяни намагаються відновити колишню велич та славу святині. Наприклад, реставрують вівтарі та вітражі, реконструюють і відновлюють занедбані частини святині.
Оксана Войтко, Духовна велич Львова
фінансово.
Щиро дякуємо!
