Буде боляче, але ми можемо докласти зусиль, щоби не страждати марно. Загалом закоханість є вступом до прекрасної пригоди під назвою любов. Але буває і так, що ми закохуємося в когось, із ким не можемо або не повинні бути пов’язані. Як впоратися з такою ситуацією?
Спочатку спробуємо зрозуміти ситуацію. Закоханість полягає у переживаннях. Насправді ми закохуємося в загальний «ескіз», який являє собою композицію з декількох розпізнаних рис, решта ж заповнюється нашими уявленнями — і цей процес такий швидкий, що навіть несвідомий. Тому тут й мови бути не може про глибоке пізнання іншої людини. Швидше йдеться про наше переконання, що ми чудово її знаємо.
Кароль Войтила в «Любові та відповідальності» вказує на три групи факторів, які визначають наші емоції, коли ми закохуємося:
- вроджені фактори (переважно — генетична сумісність);
- фактор середовища (освіта, життєвий досвід тощо)
- те, чого ми досягли працею над собою.
Як це працює на практиці? Поясню на людожерах — тобто на Фіоні й Шрекові. Фіону навчили, що вона повинна чекати на лицаря, який переможе дракона, з᾽явиться раптом у її кімнаті й визволить її. У Шрека було забрало, він опинився в її кімнаті, виніс її з замку, а отже, загальний опис збігався (звісно, за винятком деяких важливих деталей, таких, як відсутність коня). Це приклад факторів середовища. Окрім того, Фіона насправді була людожеркою, і хоч цього одразу можна було й не помітити, однак поведінка її видавала; Шрек якимось чином це також відчував. Тут маємо вроджені фактори.
Третю групу факторів залишимо на потім, бо зараз час подивитися на закоханість не в ту особу:
- «зайняту» (одружену, священика або богопосвячену особу);
- в людину, яка має риси, що призводять до деструктивного зв’язку (має залежності, серйозний емоційний розлад тощо);
- до якої відчуваємо тільки сексуальний потяг, але не знаходимо порозуміння в інших сферах.
- риса найболючіша, коли людина зовсім нами не цікавиться.
Ви закохалися, вас тягне до людини, а тут — блокада. І це боляче. Спочатку погані новини: це легко не мине. Та ми можемо докласти зусиль для того, щоб не страждати марно. І тут, власне, вступає в гру третя група факторів — а саме та, на яку ми маємо найбільший вплив: вироблені установки.
Нам знадобиться:
- мудрий порадник і люди, які нас можуть підтримати (це може бути духівник — за умови, що не він є об᾽єктом наших почуттів, дорогі дами!); друг чи подруга, батьки, терапевт);
- чесність із самим собою;
- час, щоб замислитися над тим, що діється (я особливо рекомендую розповідати про свої почуття Богові на молитві; чудовою покровителькою в таких ситуаціях є Марія);
- способи для вираження почуттів, але такі, що нас не руйнують: спів, слухання музики, біг та інші форми діяльності, писання — кожен з нас має свій власний спосіб, а якщо ні, то варто його знайти;
- сили для того, щоб обмежити, а іноді й повністю розірвати стосунки;
- терпеливість до себе (жарт, що психолог не замінює лампочку, вона сама замінюється, коли готова до цього, містить багато правди). Потрібно встояти в рішенні, а коли серце дозріє — почуття відійдуть самі.
Цей набір використовується для того, аби якомога об᾽єктивніше пізнати себе і людину, в яку ми закохані. Зрештою, іноді трапляється, що для того, аби розлюбити, достатньо тверезого погляду на особу, яка пробудила в нас почуття. Однак частіше буває, що емоції тривають довше і змушують нас глибше зануритися в реальність. І без маски…
Коли почуття відійдуть, може виявитися, що ми вже зовсім інші. Аби лиш тільки кращі — свідоміші та мудріші. Позаяк Бог для того розпалює в нас цей вогонь, аби все, що не від Нього, в нас вигоріло. Це час, який можемо використати для того, щоб зазирнути в себе і відкрити всі ті почуття, установки, травми, які керують нами із «заднього сидіння».
Це також час, описаний у псалмі 66: «Бо Ти нас випробував, Боже, перетопив нас, як перетоплюється срібло» — досвід болю, але також відкриття власної цінності. В очах Бога — безкінечної.
Ельжбєта Вятер, dominikanie.pl
Переклад: Олена Довгальова, СREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
