Не так давно я усвідомила, що забагато скаржуся. І я оголосила війну дратівливості. Особливо, коли йшлося про те, як я звертаюся до свого чоловіка.
— Ти знову спізнився!
— Чому цей одяг так недбало складений?
— Якби ти повернув праворуч на тому перехресті, ми би вже давно були нам місці!
Звучить знайомо? Для мене — так, позаяк це фрази, які виходили з моїх уст! Чи ви читали коли‑небудь цей вірш зі Святого Письма….?
«Ліпше сидіти в кутку на покрівлі, ніж з жінкою сварливою в спільній хаті» (Прип 25, 24); або «Постійне капання в дощову погоду і сварлива жінка — одне на одного схожі. Хто хоче її вгамувати, той хоче вгамувати вітер, або набрати олію в руку» (Прип 27,15‑16).
Ой! Я б дуже не хотіла, щоби хтось колись так про мене говорив. Особливо мій чоловік. Але і сама б я не хотіла бути змушеною жити з такою людиною. Наразі не можу сказати, що я вже виграла у боротьбі з наріканням і з моїх вуст линуть тільки слова, повні підтримки, любові та вдячності (тим більше що це, скоріш за все, просто не закладено у моїй природі…), але здається, що я вже ближче до бажаного, ніж далі від нього. Це, звісно, не така риса, яку можна здобути швидко. Але, доклавши трохи зусиль, ви дуже швидко побачите чудові результати Вашої роботи!
Що Ви отримаєте?
Вдячність Чоловіка. МИР. Більшу радість життя. Багато часу, який був би витрачений на сварки. Потенційне здоров’я. Можливість зосередитися на речах, які НАСПРАВДІ мають значення («Так, я знаю. Я з тобою. Для мене те, як складений цей одяг, де він лежить у шафі і в якому порядку, теж дуже важливо. Але, попри все… Дихай глибоко»). Думаю, це достатня мотивація?
Отже, як припинити скаржитися?
1. Віддай свої претензії Богові.
«Ми представляємо наші турботи Богові не для того, щоб Він їх побачив, але щоб ми змогли побачити Його. Тут ідеться не про те, щоб поставити Бога до відома. Ми, якщо зможемо "вбрати" наші турботи у слова, знайдемо полегшення» (Ч. Г. Сперджен).
Коли ти стомлена, не можеш витримати більше, — перш ніж підеш до свого чоловіка зі списком скарг та нарікань, звернися до Бога. Дозволь Йому залити тебе своєю любов’ю і миром; дозволь Йому показати тобі цю проблему, це питання з Його погляду. Дозволь Йому показати тобі, яким Він бачить твого чоловіка в цій ситуації. Якщо йдеться про невеликі, повсякденні ситуації (кермування автомобілем, покупки, шкарпетки на підлозі), то перш ніж ти скажеш усе, що рветься з язика, помолися швидко подумки, попроси Його про любов і терпеливість. Адже саме для цього ми маємо стосунки з живим Богом! Він хоче нам допомогти в будь-якому, навіть найменшому питанні. Ні, не говори вголос так, щоб почув твій чоловік: «Боже, допоможи мені, бо я вже більше не можу». (Угу, я теж так робила.)
2. Прийми свого чоловіка.
Подумай, чи ти хочеш, щоби чоловік колов тобі очі всім, що ти робиш погано? Або навіть не так погано, як не так, як ти б хотіла, щоб він це робив? Як би ти тоді почувалася? Пам’ятай, що слова мають величезну силу, силу руйнування і будування. Чи ти хочеш своїми словами будувати чи руйнувати (!) свого чоловіка? Його почуття власної гідності, його мужність? Якщо ти хочеш, щоб він був головою вашої сім’ї, ти повинна йому це дозволити… Ми всі дуже різні. Але чи ти справді хотіла б, аби він мав ті ж риси характеру і навички, що й ти? Для мене важливо, як футболки складені в шафі. Мій чоловік міг би так само добре тримати їх у картонній коробці й був би щасливий. Я вирішила, що якщо для нього це не важливо, а для мене важливо, то я буду йому їх складати, не витрачаючи часу на суперечки, тільки аби було по‑моєму. Подумай про все те, в чому він кращий від тебе. І дозволь йому робити це добре! Пам’ятаєш уроки фізики чи хімії? Чи ти б хотіла, щоб твої батьки змушували тебе вивчати квантову фізику тільки тому, що це їхня мрія? Дозволь йому бути собою!
Крім того, Христос приймає мене такою, яка я є, чи не так? З усіма моїми «недотягуваннями» і недоліками. А якщо це так, то і я можу сприймати чоловіка так само поблажливо і з розумінням, яким Бог наділяє мене. Це Він створює фундамент для мого сприйняття і дає мені приклад для наслідування.
3. Не те, що ти говориш, але те, як ти це говориш.
Чи доводилось тобі чути такі слова від свого чоловіка? Мені — не раз. Справа навіть не в тому, ЩО я говорю, коли скаржуся, але ЯК я це кажу. Як відомо, наші чоловіки не люблять, коли їх критикують (а хто любить?). Але в мене склалося враження, що у 80 випадках зі 100 вони могли б цю критику прийняти, якби не те, яким чином ми її висловлюємо. Адже «знову ти не помив за собою посуд» звучить зовсім інакше, ніж «любий, я повернулася з роботи втомлена і сподівалася, що ти помиєш посуд»; або «ти ніколи не запрошуєш мене на побачення» звучить інакше, ніж «дорогенький, а чи не влаштувати нам собі побачення?»
Звісно, скарга залишиться скаргою, якщо наш тон і мова тіла говоритимуть щось інше, ніж наші слова. Тому пам’ятайте, щоб вони відповідали тому, про що ви говорите. Сама добре знаю, що, коли хтось звертається до мене з обвинувачуваннями, то відразу в моїй голові спалахує червона лампочка, і я налаштовуюся на режим «захист» замість режиму «співпраця»…
4. Помічай його старання.
Не раз мені доводилося повернутися додому і побачити таку картину: чоловік, гордий як павич, ходить і демонструє свою відданість і в той же час плід важкої праці: він прибрав усю квартиру! А я, замість того, щоб оцінити і порадіти з того, що в хаті приємно і чисто, кажу: «Але скло в душовій ти забув помити!» Ну і, звісно, чари розсіюються…
Дівчата, вони справді для нас стараються. Треба тільки помічати це. І дозволити їм захотіти щось зробити. Адже якби ваш чоловік що два дні говорив би вам: «Люба, мені потрібно повторювати, що ти любиш мене і що я супер-красивий», — то чи й справді тобі згодом захочеться говорити йому це від себе?
«Цнотлива жінка — вінець для свого чоловіка…» (Прип 12, 4).
«Серце її мужа покладається на неї, йому не бракуватиме прибутку. Вона чинить йому добро, не зло, покіль віку в неї» (Прип 31, 11‑12).
То як — будеш ринвою, що постійно протікає, чи «вінцем» для свого чоловіка?
фінансово.
Щиро дякуємо!
