Вих 33, 1-6:
Господь сказав Мойсеєві: «Іди, вирушай звідси, сам ти і люди, що ти вивів з Єгипетської землі, в землю, що про неї я клявся Авраамові, Ісаакові та Якову словами: Потомству твоєму оддам її. Я пошлю перед тобою ангела й повиганяю ханаанян, аморіїв, хеттитів, перізіїв, хіввіїв та євусіїв; в землю, що тече молоком і медом; я ж сам не піду серед вас, бо ви народ твердолобий, щоб, бува, не вигубив я вас у дорозі». Почув народ це гірке слово та й посумнішав, і не надягав ніхто своїх прикрас. Тоді Господь сказав до Мойсея: «Скажи синам Ізраїля: Ви народ твердолобий; коли б я йшов одну лиш хвилю проміж вами, винищив би вас. Тож познімайте ваші прикраси з себе, а я вже знаю, що чинитиму з вами». І позривали сини Ізраїля свої прикраси з себе, почавши від Хорив-гори.
Після цих подій Мойсей розставляє намет зустрічі, про який ми вже роздумували кілька днів тому. Попередній розділ розповідає про те, як ізраїльтяни зробили собі золотого бичка і поклонялись йому. Мойсей уже певний час перебував із Богом на горі, де отримував від Нього заповіді/обітниці. Напевно, це тривало довго, бо народ подумав, що Мойсей десь пропав. Знаємо, як далі справа виглядала. Мойсей, попри пропозицію Бога, що Той з нього виведе інший народ, відмовляється і заступається за них. Навіть каже Господу, що може викреслити його з книги життя. Потім повертається, у гніві розбиває камінні таблиці, що Бог дав йому, палить тельця, напуває водою з тим попелом народ і взиває всіх, щоб до нього прийшли ті, що за Господа. Ті ж, які не вибрали Бога були вбиті своїми братами того ж дня.
В сьогоднішньому фрагменті бачимо, що Господь дотримує своїх обітниць, але не хоче йти сам із тим народом, бо вони розпалюють гнів Його, хоче послати ангела замість себе.
Вих 33, 15-17: (Мойсей) відповів йому: «Коли не йтимеш ти сам особисто, то й не виводь нас звідси. Та й по чім же буде пізнати, що я знайшов ласку в твоїх очах, я і народ твій, як не по тім, що ти йтимеш з нами? Тим і відрізнимось ми, я і твій народ, від усіх народів, що на лиці землі». Господь сказав Мойсеєві: «І те, що ти зараз бажаєш, зроблю; бо ти знайшов ласку в очах у мене, і я знаю тебе на ім'я».
Думаю, тут не потрібно багато коментувати. Господь заради Мойсея все-таки залишається з народом і вирушає з ним до Обіцяної землі. Дуже важлива життєва позиція Мойсея: Я НІКУДИ НЕ ЙДУ, ЯКЩО ТИ, БОЖЕ, НЕ ЙДЕШ ЗІ МНОЮ. А щодо гріха Ізраїля, то одразу спадає на думку фрагмент із Другого послання св.Петра (2 Пт 2, 21‑22): Бо коли ті, що, спізнавши Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, втекли від погані світу, а знов обплутані нею, їй улягають, то останнє їхнє гірше, ніж перше. Ліпше було б їм дороги справедливості не спізнати, аніж, спізнавши, відвернутися від переданої їм святої заповіді. З ними трапилося те, про що приповідка влучно каже: «Пес повернувся до своєї блювотини», або: «Свиня, вимита, качається у грязюці».
Момент, коли я так легко повертаюсь до гріха, апостол Петро описує влучно. Я маю познімати всі прикраси, все те, що завуальовує мій гріх. Маю відкинути його геть позад себе, щоб Господь міг іти зі мною до землі Обіцяної, і прийняти рішення ніколи більше не повертатись до цього.
фінансово.
Щиро дякуємо!
