Римо-Католицька Церква вже багато століть висвячує на священників лише тих кандидатів, які отримали покликання і добровільно прийняли як дар благодать безшлюбного життя «заради Царства Небесного».
Умова безшлюбності не є суттєвою вимогою для самої природи священства, однак Церква застосовує її з таких мотивів:
– бо сам Христос обрав такий спосіб життя й надав йому глибокої цінності;
– бо священник покликаний уособлювати Христа не лише через уділення таїнств, але всім своїм життям;
– через безшлюбність виражається духовне батьківство Христа та дівицтво Церкви;
– бо безшлюбність у цьому випадку стає видимим знаком віри, який щодня радикально спрямовує священника та його оточення на істинний сенс життя;
– тому що цей спосіб буття глибше виражає Божу любов — любов, яка є для всіх і завжди робить перший крок;
– бо целібат є знаком хресної жертви, яку найперше покликаний уособлювати священник;
– бо ця форма життя витримала різні кризові періоди в історії Церкви, навіть попри численні відступництва;
– бо скасування целібату не розв’яже проблему браку священників, що видно на прикладі церковних спільнот, у яких дозволено шлюб духовенства;
– бо відсутність родинних обов’язків дозволяє священникові бути вільнішим у цілковитому служінні спільноті та в нероздільній любові до Христа.
Це лише деякі з багатьох міркувань. Ці думки можна збагнути тільки у світлі віри. Для невіруючих безшлюбне життя священника залишиться незрозумілим і позбавленим сенсу. Але навіть для віруючих і для самого священника целібат — це спасенна вимога віри, яка очищує його від обмежено земного погляду й веде до того, що виходить поза межі цього світу.
Єдине, що ми можемо «взяти з собою» до спільноти життя з Богом, — це надприродне життя Євангелія. Щоби пробудити й розвинути це життя в якомога більшій кількості людей і родин, священник відрікається від можливості створити власну сім’ю. Водночас ця відмова є повнотою і багатством, бо — в поєднанні з євангельською вбогістю та послухом — дає безмірно більше, ніж бере.
Читайте також:
Загальне священство вірян і священство рукоположення
Священство як таїнство
Священницьке служіння — розподіл ролей
Підготував о. Григорій Рассоленко на підставі: о.Вінфрід Вермтер, «Священник з покликання»
фінансово.
Щиро дякуємо!
