Папа запроваджує зміни у літургійних книгах

Найближчим часом (1 жовтня) входять у силу зміни, які запроваджує Папа Франциск щодо літургійної мови Вселенської Церкви.

Папський лист у формі motu proprio (з власної волі), який називається «Magnum principium», був підписаний 3 вересня 2017 р. та проголошений 9 вересня. Цим документом Папа Франциск вносить зміни у кан. 838 §§ 2‑3 Кодексу канонічного права, яким керується Римо-Католицька Церква.

Про що йдеться у документі

На початку Апостольського листа найвищий церковний законодавець нагадує про важливий принцип (Magnum principium), підтверджений ІІ Ватиканським Собором, що літургійна молитва, має бути пристосованою до розуміння народу, щоб бути зрозумілою. Це, відповідно, покладає на єпископів помісних Церков важливе завдання — впровадити у літургію мову, якою розмовляє конкретний народ, а також приготувати й затвердити зразки літургійних книг.

Протягом століть Римо-Католицька Церква використовувала у своїх богослужіннях латинську мову, але, на виразне бажання отців ІІ Ватиканського Собору, вона відкрилась на впровадження також і народних мов. Ієрархи усвідомлювали, що така зміна викличе багато труднощів. З одного боку, було необхідно об’єднати добро вірних різних вікових категорій та культур і їхнє право на активну та свідому участь у літургійних богослужіннях із фундаментальною єдністю латинського обряду. З іншого боку, натомість, впроваджені нові мови лише поступово могли ставати справді літургійними, на зразок латини, і бути спроможними живити віру народу.

Допомогою в цьому процесі були деякі літургійні закони, інструкції, циркуляри та затвердження літургійних текстів різними народними мовами, дані Апостольським Престолом уже від часів Собору (як до, так і після промульгації чинного Кодексу канонічного права). Ці критерії були й надалі залишаються корисними для Літургійних комісій, щоб за всієї різноманітності мов літургійна спільнота могла дійти до виразного стилю, придатного для окремих її частин, зберігаючи при цьому цілісність і точність, зокрема, у перекладах важливих текстів.

Літургійний текст, як обрядовий знак, є засобом вербальної комунікації. Але для вірних, які звершують святі обряди, також і слово є таїнством. Через нього (зокрема, коли читається Святе Письмо) сам Господь Бог промовляє до свого народу, який особисто або через служителя молитовно відповідає Господеві у Святому Дусі.

Єдність обряду єдиної Церкви

Мета перекладів літургійних та біблійних текстів, призначених для богослужінь, — звіщати вірним слово спасіння у послусі вірі та висловити молитву Церкви. Отож треба правильно звіщати кожному окремому народові його мовою те, що Церква бажає звістити за допомогою латинської мови. Правильність перекладу визначається не за окремими словами, а з загального контексту і стилю конкретної мови; важливо дотриматися правильності викладу доктрини.

Протягом довгого часу праці над літургійними текстами поставало чимало труднощів між Єпископськими конференціями та Апостольським Престолом. Для подальшої плідності рішень ІІ Ватиканського Собору потрібна співпраця між ними у повній, дбайливій та креативній взаємній довірі. Літургійні тексти, незалежно від мови їхнього перекладу, мають сприяти єдності Римського обряду. Отож своєю владою Папа Франциск вносить зміни у кан. 838 ККП, визначаючи компетенції Єпископських конференцій та Апостольського Престолу (зокрема, через уточнення термінів «confirmatio» та «recognitio»).

Термін «recognitio» вказує на процес визнання Апостольським Престолом законних літургійних пристосувань, що їх Єпископські конференції можуть визначити й затвердити для власної території, у межах своєї компетенції. Тому Апостольський Престол покликаний визнавати, тобто переглядати й оцінювати, ці літургійні пристосування задля єдності римського обряду.

Термін «confirmatio» стосується перекладу літургійних книг. До компетенції Єпископських конференцій входить приготування й затвердження відповідних перекладів, після отримання «confirmatio» (схвалення) від Апостольського Престолу. Схвалення з боку Апостольського Престолу — не альтернатива у справі перекладів, а законний акт, яким компетентний дикастерій (Конгрегація Божого культу і дисципліни Таїнств) ратифікує літургійні переклади, попередньо затверджені Конференціями.

Суть змін

Досі, згідно з кан. 838, за переклад латинських текстів на першому щаблі відповідали Конференції єпископатів окремих Церков по різних країнах, а потім вони очікували на «recognitio» (визнання) Апостольського Престолу після тривалої перевірки, а також на можливі пропозиції змін.

У своєму листі Папа Франциск стверджує: беручи до уваги досвід ІІ Ватиканського Собору стосовно літургійних перекладів, виявилося, що деякі принципи, переказані з тих часів, «мають бути чіткіше підтверджені та впроваджені в життя». Тобто лист «Magnum principium» змінює згаданий канон, заступаючи термін «визнання» терміном «схвалення».

Відповідно, починаючи з 1 жовтня 2017 р. Конференції єпископів самі будуть відповідальні за «правильне приготування версій літургійних книг національними мовами, відповідно пристосованими до визначених меж, а також за те, щоби затверджувати й публікувати літургійні книги для регіонів, за які вони відповідальні — за згодою Апостольського Престолу.

Коментатори французького католицького порталу «La Croix» стверджують, що це «спосіб підтвердити авторитет Конференції єпископів у літургійних справах, запроваджених ІІ Ватиканським Собором».

— Це motu proprio — засіб для розблокування ситуацій, що постали через «Liturgiam authenticam» (літургійна інструкція, оприлюднена 2001 року. — Прим. ред.), яка нав’язала надто жорсткі критерії перекладів, — каже теолог Андреа Ґрільйо, викладач Папського літургійного інституту св. Ансельма в Римі.

За коментарем від Конгрегації Божого культу і дисципліни Таїнств, відповідальної за публікацію цього документа, «мета змін — краще визначити ролі Апостольського Престолу та Єпископських конференцій у їхніх компетенціях, бо вони різні, а водночас взаємодоповнювані. Вони покликані до праці в дусі діалогу стосовно перекладу латинських книг, як і їх можливих адаптацій, що стосувались би обрядів та літургійних текстів».

Наголошено також на тому, щоби переклади, переказані на відповідальність єпископатів, передавали суть латинських текстів іншими мовами «точно і правильно», зі збереженням «духа мови».

У підсумуванні всього сказаного лист motu proprio передбачає, що Конгрегація Божого культу і дисципліни Таїнств також повинна буде «модифікувати свої принципи на підставі нових приписів та допомагати Єпископським конференціям виконувати їхні завдання».

За матеріалами: Радіо Ватикану, Deon