Купець, який помер під час Святої Меси. Канонізований уже за 14 місяців по смерті. Мало кому відомий у нас, хоча шанований не в одній західній корпорації…
Це святий «добрий чоловік», латиною Homobonus, італійською його звали Омобоно Тученґі. Він жив у славнозвісній італійській Кремоні у ХІІ столітті. Після батька успадкував майно, яке успішно примножував. Торгував сукном, був успішним у своїй справі, просто-таки супер-бізнесменом своєї епохи.
Бідні мають право на майно багатих
Однак із‑посеред сучасників його вирізняли не лише торгові таланти, а й той факт, що зароблені гроші він вважав не лише своїми.
Омобоно тримався тієї думки, що на ці кошти мають право також бідняки Кремони. Він постійно їх підтримував. Закладав притулки і школи, оплачував медичну допомогу хворим, які не мали за що лікуватися. А у власному домі приймав і годував групу бідняків.
У фінансовій допомозі він не відмовляв нікому. Додаймо ще, що він виконував таке діло милосердя, як «померлих поховати»: як оплачував похорони, так і особисто ховав бідняків.
Святий Омобоно і катехизи для убогих
Він був людиною молитви: щодня брав участь у читанні Бревіарію та ранковій Месі. Під час Меси зазвичай вдивлявся у Розп’яття і тримав руки розпростертими так, немовби сам був на хресті. Таким чином він старався уподібнитися до Христа Розіп’ятого.
Проте він не тільки сам ревно молився, а ще й провадив катехизи для хлопців-бідняків. Усе це додавало йому слави у місті, тож його вельми любили і шанували. Тому, зрештою, його кликали бути посередником у спорах — як у місті, так і поміж містами.
Дуже швидка канонізація
Вочевидь і Омобоно не уникнув свого «хреста». Дружина святого не поділяла його поглядів, а співпарафіяни підозріливо придивлялися до його щедрості. Були й нечесні купці, які старалися використати доброту свого колеги по фаху.
Помер він раптово, 13 листопада 1197 року, на звичній для нього світанковій Месі, у момент співу «Слава во вишніх». Його смерть вразила все місто і регіон. Незабаром при гробі Омобоно почали ставатися чудеса, а реакцією на ці відомості стали паломництва на його могилу.
Реагуючи на посилені прохання вірних, уже за рік і два місяці по смерті купця папа Інокентій ІІІ канонізував його. Це було просто «надшвидкісно», що означає, що Омобоно мав сильне й широке переконання люду у своїй святості.
Вираженням цього переконання є такі слова у канонізаційній буллі: «отець убогих», «людина доброго імені та вчинків», «працьовитий у постійній молитві», «святий, який, немов дерево, посаджене при струмені води, приносить плоди у наші часи».
Покровитель торговців і бізнесменів
1202 року його останки перенесли з гробу до катедри Кремони. Відтоді його стали офіційно вшановувати як покровителя виробників тканин і кравців. Тепер же, окрім людей цих професій, Омобоно опікується також продавцями та бізнесменами.
В чималій кількості американських кінофільмів святого Омобоно представлено як взірець для наслідування. У численних бізнес-корпораціях популярні його статуетки по столах або брелоки з його зображеннями. Є також фірми, названі за його ім’ям, наприклад, фірма Omobono, що спеціалізується на ІТ та консалтингу.
Святий з торбинкою
Отож хто провадить бізнес, навіть дрібний, має знати, що і в нього є святий покровитель у небі, а то наше загальне ставлення до грошей та їх заробляння — що це «нікуди не дінешся, щось нечисте». Мовляв, де гроші, там нечесність, і що кращий бізнес, то гірша моральність.
Виходить, що нічого такого. Атрибутом святого Омобоно (знаком, за яким його впізнають) є торбинка з грішми. Саква, гаман. Певною мірою, можна сказати, що він став святим… завдяки грошам! Завдяки умінню бізнесмена він завжди мав їх удосталь, аби — керуючись любов’ю до ближнього — допомагати людям біднішим і не таким метким, як він сам.
Таким життям він випередив теологічну думку св. Томи Аквінського, який жив пізніше за нього. Аквінат писав: «Речі, що їх деякі люди посідають у надмірі, за природним правом мають служити убогим».