Роздуми над Словом Божим на понеділок V звичайного тижня, рік ІІ
І куди б Він не входив: до сіл, міст, хуторів — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися. (Мк 6, 56)
Будь-яка хвороба є наслідком первородного гріха. Це зло, якого Господь не бажає людині й ніколи не посилає на людину. Він може допустити це зло, або захистити людину від зла. І коли Бог допускає в нашому житті зло (страждання, спокусу тощо), то лише тому, що з цього для нас може вийти більше добро.
Труднощі в нашому житті завжди мають прихований сенс. Так, смерть Ісуса Христа на хресті беззаперечно є злом; проте завдяки Його хресній жертві ми отримуємо відкуплення з наших гріхів.
Подібно і в сьогоднішньому уривку: хвороби спонукають людину шукати зустрічі з Богом: «благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися» (Мк 6, 56).
У кожній хворобі ми можемо знайти і страшну таємницю гріха, який несе смерть, і одночасно — можливість зустрітися з Господом. Він ніколи не залишає хворих. Я дуже часто помічаю, коли відвідую хворих із Таїнствами, що в родинах, які опікуються своїми близькими хворими, відбуваються духовні переміни. Такі люди більше виказують розуміння людської слабкості, вони чутливі до болю інших і менше звертають уваги на гріхи своїх ближніх; вони милосердніші (звісно, бувають і винятки). Я розумію, що не хворі змінюють цих людей, але Той, кого ці хворі люди непомітно «тримають за край Його одежини».
фінансово.
Щиро дякуємо!
