Президент Польщі Лєх Качиньскі загинув у катастрофі літака Ту-154, що прямував з Варшави до Смоленська. З 132 пасажирів літака ніхто не вижив.
Літак Ту-154 впав у суботу під час посадки в 300-400 метрах від злітно-посадкової смуги військового аеродрому Північний у Смоленській області.
«Літак заходив на посадку в умовах сильного туману. На його борту знаходилося 132 людини, в тому числі президент Польщі Лєх Качиньскі і його дружина», – повідомив офіційний представник СКП РФ.
За його словами, в суботу, 10 квітня, приблизно о 10:50 (9:50 за київським часом), Ту-154 намагався здійснити посадку на околиці міста Печерська.
Імовірно, літак зачепив дерево, виконуючи зниження.
На місце катастрофи виїхали слідчі і криміналісти Слідчого управління СКП Смоленської області та транспортного слідчого управління СКП РФ.
«Проводяться первинні слідчі дії. Відомості про загиблих уточнюються», – додав він.
На борту, крім Лєха Качиньського і його дружини Марії Качиньської, перебували також останній президент Польщі у вигнанні Ришрад Качоровський, голова Інституту національної пам’яті Януш Куртика, віце-спікер Сейму Польщі Єжи Шмайдзіньскій, керівник канцелярії президента Польщі Владислав Стасяк, голова Бюро національної безпеки Польщі Олександр Щигло, міністри в канцелярії президента Павло Випих і Маріуш Хандзлік, генеральний секретар польської Ради з охорони пам’яті боротьби і мучеництва Анджей Пшевознік, заступник голови МЗС Польщі Анджей Кремер, начальник Генерального штабу Війська Польського Франтішек Гонгора, голова Національного банку Польщі Славомір Скшипек, відомі депутати Сейму Польщі Пшемислав Госевський, Збігнев Вассерман, Іоланта Шиманек-Дереш та Ізабелла Яруга-Новацька.
Родичі жертв злочинів в Катині, які зібрались на Військовому Кладовищі в Катині, моляться за пасажирів президентського літака, що розбився. Коли присутніх на Кладовищі людей через мегафони поінформували про трагедію, на хвилину запанувала тиша, після чого учасники урочистості почали молитися.
Лєх Качиньскі. Біографічна довідка
Лєх Александер Качиньскі народився 18 червня 1949 року у Варшаві.
Закінчив юридичний факультет Варшавського і Гданського університетів.
У 1971-1997 рр.. – Науковий співробітник Гданського університету.
У 1977 р. почав політичну кар’єру в Комітеті захисту робітників (попередник профспілки Солідарність), соратник Лєха Валенси.
У 1980 р. – делегат 1-го з’їзду Солідарності.
У серпні 1980 р. брав активну участь у страйковому русі в Гданську.
У 1983-1984 рр. керував однією з комісій Солідарності, потім був представником цієї профспілки в Гданську.
У 1988 р. став секретарем польської комісії Солідарності, в 1989 р. – членом президії цієї комісії, в 1990 році – першим заступником голови.
У 1989 р. Лєх Качиньскі був обраний в сенат, а в 1991 р. до сейму.
У 1991 р. очолив Бюро національної безпеки в канцелярії президента Польщі.
У 1992 р. очолив Центральну аудиторську комісію (до 1995г).
У 1990-х рр.. – Один з лідерів партії Угода центристських сил.
У 2000-2001 рр.. обіймав посаду міністра юстиції в уряді Єжи Бузека.
Навесні 2001 р. разом з братом Ярославом створив політичну партію Закон і справедливість (ЗіС), яка в тому ж році отримала на парламентських виборах 9,5% голосів виборців.
У 2001 р. обраний головою цієї партії, проте в 2003 р. на цій посаді його змінив Ярослав Качиньскі.
З 2002 р. є президентом (мером) Варшави.
У березні 2005 р. Лєх Качиньскі офіційно оголосив про свій намір балотуватися на пост президента Польщі. Передбачалося, що в разі перемоги ЗІС на парламентських виборах Ярослав стане прем’єр-міністром. Пізніше Ярослав заявив про те, що займе пост глави уряду Польщі тільки в тому разі, якщо Лєх не буде обраний президентом.
Після президентських виборів 2005 року критики відзначали, що Польща фактично опинилася під керівництвом близнюків Качинських: Лех очолив державу, а Ярослав як лідер партії домінуючою в сеймі міг контролювати законодавчу владу і уряд. Пізніше, 14 липня 2006, президент призначив Ярослава Качиньського прем’єр-міністром. До цього часу спостерігачі відзначили значну напруженість у відносинах Польщі з західними партнерами по ЄС. У той же час Польща виступала як відданий союзник США і вважалася найбільш імовірним місцем розміщення американської бази протиракетної оборони. Виявилися виправданими і прогнози про погіршення польсько-російських відносин. 15 листопада 2006 Качиньскі запропонував ЄС запровадити санкції проти Росії в тому разі, якщо Москва відмовиться зняти заборону на ввезення польського м’яса і сільськогосподарської продукції. Крім того, Польща наклала вето на початок переговорів про співпрацю між Європейським Союзом і Росією, які мали початися на саміті Росія-ЄС 24 листопада. У результаті переговори так і не були запущені.
У липні 2007 року Польща зіткнулася з політичною кризою. За наполяганням брата Ярослава Лех Качиньскі відправив у відставку віце-прем’єра і міністра сільського господарства Анджея Леппера, який нібито був причетний до корупційного скандалу. Леппер свою вину категорично заперечував. Хоча він пообіцяв залишити очолювану ним партію Самооборона в складі урядової коаліції, скандал отримав подальший розвиток, коли ЗМІ опублікували повідомлення про те, що відставка віце-прем’єра стала результатом провокації з боку Ярослава Качиньського.
У жовтні 2007 року в Польщі відбулися дострокові парламентські вибори, на яких PiS набрала 32,11 відсотка голосів виборців і поступилася перемогою Громадянській платформі Туска. На думку експертів, Туск мав змінити Ярослава Качиньського на посаді голови уряду. 5 листопада 2007 Ярослав пішов у відставку, і Лєху належало залишатися три роки президентського терміну керувати країною без підтримки брата-прем’єра.
У лютому 2008 року рейтинг Качиньського опустився до рекордних із обрання 29 відсотків. У червні того ж року тільки 35 відсотків поляків заявили про свою підтримку внутрішнього і зовнішньополітичного курсу президента.
фінансово.
Щиро дякуємо!
