«Родзинкою культурного життя» Вінниці назвав директор Комунального Підприємства «Центр історії Вінниці» Олександр Федоришен виставку, присвячену творчості польського митця — іконописця і вітражиста — Адама Стальони-Добжанського, яка відкрилась у підземеллі вінницькому монастирі Братів Менших Капуцинів.
Виставку організували монастир Братів Менших Капуцинів, КП «Центр історії Вінниці» та Генеральне консульство Польщі у Вінниці.
На урочистому відкритті були присутні міський голова Вінниці Сергій Моргунов, начальник обласного управління у справах національностей і релігій Ігор Салецький, численні гості з Польщі, митрополит Вінницький і Барський УПЦ Симеон, настоятель церкви Покрова Пресвятої Богородиці УГКЦ о. Григорій Рогацький, численні гості з Польщі.
Адам Стальони-Добжанський народився у 1904 році в Україні — в Чернігівській губернії тодішньої Російської імперії. Його батько, Фелікс Стальони-Добжанський, католик, походив з давнього шляхетського роду, в якому з покоління в покоління передавались оповідання про їх далеких предків — учасників Грюнвальдської битви. Прадід Адама брав участь у польському національно-визвольному повстанні 1863 року, за що був засланий царським урядом до Сибіру. Мати митця, Анна Коваленко, походила з української купецької родини православних-старообрядців, яка у своєму життя зберігала давні духовні традиції, що своїми коріннями сягали епохи Київської Русі. Таке поєднання двох культур стало визначальним чинником, що визначив унікальність творчості Адама Стальони-Добжанського. Як про це сказав на відкритті виставки Генеральний консул Польщі у Вінниці пан Дам’ян Черчинський, його творчість «надихалась двома легенями – східним і західним». Другим чинником, що наклав відбиток на творчість митця, був час, в якому йому довелось жити: час двох світових війн, неспокійні міжвоєнні десятиліття, час панування комуністичного режиму. У1923 році родина Стальони-Добжанських переїхала до Польщі. Після смерті батька у 1927 році оселились у Кракові, де Адам у 1932 році закінчив навчання в художній академії. Наприкінці війни, в січні 1945 року, був заарештований нацистськими окупантами. Як репатріанта зі Сходу, його звинуватили у шпигунстві на користь СРСР і видали смертний вирок. Тільки стрімкий наступ радянських військ врятував його від розстрілу. В часи панування комуністичного режиму Адама Стальони-Добжанського — тепер вже доцента,а пізніше — завідуючого кафедрою художньої академії не раз викликали до спецслужб з пропозицією стати їхнім інформатором. Ці пропозиції він кожного разу відхиляв. Комуністичні можновладці «віддячили» йому тим, що заборонили публічно виставляти його твори, друкувати альбоми і збірники, а також заборонили показ присвяченого його творчості документального фільму. З цієї ж причини Адам Стальони-Добжанський, попри численні урядові нагороди, якими була відзначена його викладацька праця, ніколи не отримав звання професора. Земне життя митця завершилось у 1985 році — він пішов з життя не створивши своєї творчої школи і не залишивши учнів, а його творчий доробок — ікони, фрески і вітражі, що прикрашали сакральні споруди трьох конфесій (католицькі, православні і протестантські) був приречений на забуття. Цензурна заборона, накладена на його творчість надовго пережила тих, хто її наклав. І тільки завдяки його прямим нащадкам, серед яких в першу чергу слід назвати онука Яна Павліцкого, їм’я митця і його творча спадщина не пішли в забуття.
«Експонати виставки цікаві тим, — сказав під час її відкриття настоятель монастиря Братів Менших Капуцинів бр. Костянтин Морозов OFMcap, — що усі вітражні твори зібрані в єдину композицію «Собор світла». Ініціатором створення цієї композиції був Ян Павліцкий. Композиція складається з репродукцій робіт А. Стальони-Добжанського, які, завдяки відповідному освітленню, створюють ефект вітражу. Оскільки, за словами настоятеля, монастирські підземелля не можуть вмістити композицію повністю, гостям і учасникам відкриття виставки, яке відбувалось в храмі Матері Божої Ангельської, було запропоновано переглянути фільм, в якому показані усі елементи композиції.
Чому для розміщення експозиції було обрано саме підземелля? Про це розповів бр. Костянтин Морозов: «Коли ця виставка, щоправда, в меншому обсязі експонувалась у нас 5 років тому, мене вразило поєднання світла з архітектурою наших підземель. Ці вітражні композиції показують, що Христос — справжнє світло світу. Коли я бачу, що це світло освітлює наше підземелля, стіни якого ще носять рани, залишені попередніми «хазяями», мені здається, що ці стіни, як в казці, ніби самі вдягаються у світло. В мене особисто це зміцнює надію на відродження. Відродження не тільки наших підземель — надію на те, що повністю відродиться весь наш монастир, відродиться увесь цей простір, який стане тим, чим був колись, коли наш монастир був збудований. Адже це підземелля — історичне місце. Це святе місце, в якому у ХVІІІ відбувались чудеса — чудеса помноження тих запасів, які тодішнім капуцинам дарував Бог і якими вони під час епідемії ділились з голодними людьми. Тому для мене сьогоднішня подія — це ще один крок до відродження: відродження нашого монастиря, відродження Церкви, відродження України».
Ділячись своїми особистими враженнями, Олександр Федоришен сказав для CREDO: «Якби я не знав ким і коли створені ці вітражі, я б ніколи не подумав, що вони створені у ХХ столітті. Вони пробуджують відчуття діалогу епох: адже в них об’єднались риси сакральних творів, які ми бачимо у Софіївському соборі в Києві — головній святині київського християнства — , в старовинних церквах Чернігова та інших міст, з тим, що притаманне західному християнству ХVІІ — ХVІІІ століття. Для мене особисто цінне саме це: втрата відчуття часу, яка показує силу мистецтва, особливо мистецтва сакрального – силу споглядання, силу думки». Також, відповідаючи на питання журналістів, які висвітлювали подію, п. Олександр відзначив, що досвід співпраці з братами-капуцинами показав, що вони відкриті на різні ініціативи: мистецькі, музейні, екскурсійні тощо.
Підготовка експозиції вимагала певних зусиль: за короткий час у підземеллі потрібно було встановити 35 великих і 25 менших планшетів, налагодити освітлення. «Довелось попрацювати, — сказав працівник капуцинської парафії Матері Божої Ангельської Казимир Полічковський, котрий відповідав за технічні питання підготовки виставки, — і попрацювати добре. Коли почув про це від настоятеля, перша думка була: ще одне, і без цього роботи вистачає. Коли ж прийшов до дому і подивився в Інтернеті, з чим доведеться працювати — був дуже задоволений, що ця виставка буде показана в нас».
Раніше виставка експонувалась в різних містах України, також у Франції і Сербії, і, звичайно — в Польщі, вінничани і гості міста над Бугом зможуть відвідувати її до вересня. Далі виставка вирушить до Румунії.
фінансово.
Щиро дякуємо!
