Чому Ісус промовляє до нас притчами?

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 4 липня

Перше, що спадає нам на думку у зв’язку з євангельським читанням: чому Ісус промовляє до нас притчами?

Одне зі значень слова притча — це порівняння, уподібнення до чогось. Отож, Господь Ісус, розповідаючи притчі, уподібнював неземні, духовні, невидимі речі до видимих, земних речей. У такий спосіб Він показав нам тісний зв’язок між духовним і матеріальним світом.

Цікаво, що не усі розуміли ці притчі, і в Євангелії це не раз згадується. І сказав їм: Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі? (Мк 4,13); І підійшли до нього його учні та й кажуть: Виясни нам притчу про кукіль, що на полі (Мт 13,36), а також: Чи ви це все зрозуміли? – Так! – йому відповіли (Мт 13,51).

Отже, розуміли ті, хто приходив і питав, сідав і слухав. Як часто ми питаємо, якщо не розуміємо? Ісус усіх нас запрошує слухати і питати, питати і слухати. Отже, спробуймо порозважати над деякими значеннями сьогоднішнього євангельського читання.

Зерно пшениці — це Боже Слово, що сіється в наших серцях і на це вказує Господь Ісус: Ось що значить оця притча: зерно це слово Боже (Лк 8, 11). Водночас сам Христос — це Слово. Саме це зерно було посіяне на полі, у світі: поле — це світ; добре зерно — це сини Царства; а кукіль — це сини лукавого… (Мт 13,38), а дерево, яке з Нього виросло — це Церква Христова, де живе Птиця Небесна, тобто, Святий Дух. Чоловік, якому належить поле, — це Бог Отець, який створив цей світ і якому ми належимо.

Отже, щоб зрозуміти притчу, варто також сягнути до цього зерна гірчиці, тобто Слова, яке й пояснить усе інше.

Зерном пшениці також може бути людське життя, яке, якщо не помре, плоду не принесе, і про це говорить Ісус так: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе (Йн 12,24). Але якщо помре, то рясний плід принесе, і стане деревом. Про це каже псалмоспівець так: Він — мов те дерево, посаджене понад потоками водними, що плід свій дає у свою пору й що лист його не в’яне, і все, що чинить він, йому вдається (Пс 1,3). Він стане новою людиною у Христі, яка приносить свій плід у свою пору.

Запрошую сьогодні вас запитати в Ісуса, що ж означає ця друга притча про закваску. І нехай Святий Дух допоможе нам зупинитись, знайти у своїх повсякденних справах час на зустріч зі Словом (зерном пшениці), яке у відповідну пору принесе рясний плід.

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або гаманець WebMoney: WMU U597761928561.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com