Роздуми над Першим читанням на понеділок XIV тижня Звичайного періоду, рік ІІ
Так говорить Господь: «Ось Я заведу Ізраїль, Мою дружину невірну, у пустиню, і буду їй до серця промовляти. І вона відповість там так, як за днів своєї молодості та як вона виходила з Єгипетського краю. І станеться: того часу – говорить Господь, – вона буде звати Мене: “Мій чоловіче!” – вона не буде більше Мене звати: “Мій Ваале!”
Я заручу тебе собі навіки; Я заручу тебе собі в справедливості й у праві, в милосерді й у любові. Я заручу тебе собі в вірності, й ти Господа спізнаєш».
Ос 2,16.17б-18.21-22
Цього тижня товаришуватиме нам наступний пророк — Осія. Жив він та діяв майже одночасно з пророком Амосом, але його послання дещо інше. Заохочую всіх взяти до рук текст Біблії, аби прочитати його книгу повністю.
Саме пророк Осія вводить образ подружжя для опису відносин між Ізраїлем та Богом. Більш того, пророк покликаний відчути на собі те, що відчуває Бог. Книга розпочинається дивним і болісним для пророка покликанням… Далі Бог жаліється на нетривалу любов своєї нареченої, Ізраїля. Але Він не відкидає своєї дружини, не розводиться.
Початок 16 вірша можна перекласти трошки інакше: «Ось тому Я залицятимусь (зваблюватиму) і заведу її в пустиню». Господь залицяється до народу, бажає притягнути до себе. Для цього виводить із вигідного міста в пустелю, де нема нічого зайвого, де все суттєво і скромно, аби там відновити попередню любов. Колись, після виходу з Єгипту, перебування на пустелі було «медовим місяцем» для Ізраїля. І Господь хоче повторити цей досвід. Невірність обраного народу не знеохочує Бога, Він далі любить і робить все, щоб повернути минулу любов. Ізраїль знову пізнає Бога завдяки впертості й ініціативі Його любові.
Яка міцна в Бога любов! Яка витривала! Яка милосердна! Дякую Тобі, Боже, що Ти постійно відновлюєш мене своєю любов’ю!
фінансово.
Щиро дякуємо!
