Якщо заглянемо в греко-католицький календар, то побачимо, що поточний тиждень відрізняється від більшості інших: це період загальниці.
В Українській Греко-Католицькій Церкві, як і в інших Церквах візантійської традиції, є особливі періоди в році, які називаються загальницями. Скільки є загальниць протягом року? Чим цей час відрізняється від звичайного? Який сенс має загальниця в літургійному та духовному житті? Далеко не кожен вірний знає відповіді на ці запитання.
Вже з перших століть християни, вшановуючи страждання Спасителя, дотримувалися посту по середах і п’ятницях. Оскільки в ці дні тижня богослужбові тексти оспівують страждання і смерть Ісуса Христа, то цілком природним було й утримання від надмірної розкоші в харчуванні. Але коли церковний календар почав збагачуватися щоразу новими святами — спочатку Господніми, а після Ефеського Собору (431) і Богородичними, — перед вірними постало питання: чи сумісний дух посту з радістю тих подій, які вшановувалися в цих святах?
Оскільки в такі дні Літургія сповнена урочистості й радості, доцільність покути і посту відпадала. Для прикладу, святий Епіфаній Кіпрський пише про скасування посту в середу і п’ятницю, якщо на ці дні припаде свято Богоявлення (ще в III столітті воно було поєднане з Різдвом). Згодом інші Господні та Богородичні свята, а також дні пам’яті великих святих стали приводом для скасування посту по середах і п’ятницях.
Така логіка збереглася донині, до того ж в обох традиціях — і східній, і західній. Адже, як відомо, вірні РКЦ звільнені від обов’язку утримуватися від м’ясних страв у п’ятницю, якщо в цей день відзначається урочистість, а вірні УГКЦ — у випадку дванадесятих свят, храмового празника, Нового року та Дня Незалежності України. Йдеться тільки про п’ятницю, адже з часом піст у день середи перестав бути зобов’язувальним у Церквах обох обрядів, хоча в межах особистої побожності й аскези він продовжує бути актуальним.
Отже, з одноденними скасуваннями посту ми розібралися. Але ще є тижневі, а у випадку різдвяного часу — і довші періоди, протягом яких діє схожий принцип. У візантійській традиції такий час має окрему назву: загальниця. Протягом року маємо чотири загальниці:
- від неділі Пасхи до Томиної неділі (Світлий тиждень);
- від неділі П’ятдесятниці до неділі Всіх Святих;
- від Різдва до Надвечір’я Богоявлення;
- від неділі Митаря і фарисея до неділі Блудного сина.
Однак варто зазначити, що кількість загальниць і їхня тривалість сформувалися поступово.
Без сумніву, першою загальницею був Пасхальний час. У давнину увесь період від Великодня до П’ятдесятниці був часом звільнення від посту. Після суворого семитижневого посту воскресна радість усувала всякий піст на такий самий термін. Пізніше, під впливом різних обставин (можливо, передусім монашої аскетичної духовності), загальниця була зведена тільки до Світлого тижня.
Після того, як Різдво і Богоявлення стали окремими святами, в практику увійшов звичай скасовувати піст між ними. Так з’явилася дванадцятиденна загальниця, що має грецьку назву додекамерон.
Цікавим є походження загальниці між неділями Митаря і фарисея та Блудного сина. Історики стверджують, що причиною її постання було бажання греків відрізнитися від нелюбих їм вірмен, які в цей тиждень постили у п’ятницю та суботу. Звісно, сьогодні цей мотив не має для нас жодного сенсу; але ця загальниця є своєрідним послабленням перед майбутнім подвигом Великопісного утримання, до якого вірні готуються завчасно.
Виглядає так, що загальниця, присвячена П’ятдесятниці, увійшла в практику останньою. Вона має подвійний сенс: підкреслює радість сходження Утішителя та є своєрідним послабленням перед прийдешнім Апостольським постом (Петрівкою), що розпочинається одразу після неї.
Що стосується Римо-Католицької Церкви, то хоча термін «загальниця» їй не властивий, то вся Октава Пасхи (Світлий тиждень, кожен день якого має ранг урочистості) також усуває обов’язок посту у п’ятницю.
Таким чином, ми бачимо, що звичай скасовувати піст в окремі дні чи періоди церковного року є не просто сухою нормою канонічного права, а має свою чітку літургійну, богословську й духовну логіку, яка викристалізувалася в далекому минулому церковної історії та зберігає свою актуальність і сьогодні.
о.Роман Скрипнюк,
душпастир для вірних УГКЦ в Греції
фінансово.
Щиро дякуємо!
