Роздуми над Першим читанням на вівторок XIV тижня Звичайного періоду, рік ІІ
Перша частина сьогоднішнього читання пригадує просту істину, яку пророки повторюватимуть без устанку: ідоли – не боги. Як би їх не прикрашали, як би їх не шанували, вони все одно справа людських рук, людська справа. Тому не спасають, не приносять користі. “Собі на погубу” люди створюють об’єкти поклоніння, що приносять лише бурю.
Далі пророк переходить до критики поклоніння Богу Ізраїля, говорячи про жертовники, закони й жертви, пов’язані з вірою в Господа. Пророк продовжує: не лише ідоли – не боги, але й Бог – не ідол! Господу не вистачає зовнішнього поклоніння, ніби Його можна задобрити новими вівтарями та численними жертвами. Він дав свої закони, Він вимагає справедливості. Дуже промовиста ця фраза: “Хоч би Я написав йому і тьму Моїх законів – вони б їх за щось чуже вважали!” Воля Божа сприймається як примус ззовні, не як внутрішнє, моє особисте правило. Тому й намагання оминути, порушити, обманути й задобрити після всього цього. Начебто все гаразд. І продовжувати жити так само.
Бог – не ідол. Він бачить і чує. Не піддається побожній корупції. Чекає на конкретні дії справедливості.
Господи, допоможи серйозно сприймати Бога і віру в Нього. Нехай моє духовне життя не буде відірване від моїх щоденних вчинків у світлі Твого закону!
фінансово.
Щиро дякуємо!
