Не забувати про минуле, шанувати пам’ять про мучеників, бути не сумними, а закоханими в Бога, дбаючи про те, щоб бути близькими до вірних.
Із такими заохоченнями Святіший Отець звернувся до священиків, богопосвячених осіб і семінаристів Литви, зустрічаючись із ними в неділю, 23 вересня 2018 р., в катедральному соборі Каунаса, повідомляє Vatican News.
На зустріч із духовенством Папа прибув після обіду в єпископській курії, де заодно відбулася братня розмова з литовським єпископатом. Зустріч пройшла у формі Літургії Слова. Святіший Отець промовляв після прочитання уривка з послання святого Павла до римлян.
Ви — нащадки мучеників
«Дивлячись на вас, бачу за вами численних мучеників. Анонімних мучеників, у тому значенні, що нам навіть невідомо, де вони поховані. Ви — нащадки мучеників. У цьому — ваша сила», — сказав Наступник святого Петра.
Папа Франциск заохотив присутніх на цій зустрічі, щоб завжди пам’ятали про своїх мучеників і вчилися від них не піддаватися страхові.
Не забувати про первісну ревність
У довгій промові, доповнюваній думками, що були сказані експромтом, Святіший Отець застеріг від спокуси «не відчувати радості», яка була після покликання, «жити знудившись», згідно «з духом секуляризації».
Папа наголосив, що духовні особи не є «Божими функціонерами», і звернув увагу на те, що суспільство добробуту «переситило нас, переповнило послугами та благами, які нас обтяжують». У такому контексті «необхідно молитися і споглядати» та «розвивати в собі прагнення Бога».
Вислуховувати людей
Папа закликав бути ревними у служінні Божому людові, особливо наголошуючи на важливості слухання. Священики мають допомагати молоді віднаходити сенс життя й поділяти самотність похилих віком.
«Наша присутність, — підкреслив він, — не повинна бути позбавлена імпровізації», але відповідати потребам людей. Слухання Божого голосу на молитві «допомагає нам бачити, чути, пізнавати біль інших, щоб могти їх визволяти».
Послідовність життя
Звертаючись до молодих богопосвячених, Папа Франциск підкреслив: краще вже облишити служіння, ніж виконувати його посередньо або «вдаватися до поведінки», яка не відповідає посвяченню. Він радить не забувати про корені, дивитися на шлях, пройдений похилими віком, а їх, своєю чергою, просить навчати й розповідати.
«Насильство, застосоване проти вас через те, що ви захищали громадянську та релігійну свободу, насильство знеславлення, в’язниці й депортації не змогли подолати вашу віру в Ісуса Христа», — сказав Папа. Християнська надія зростає у випробуваннях, коли люди відкриваються на інших, стаючи “ми”, отим «“ми”, що інтегрує, але також перевищує та долає “я”».
«Дуже часто ми сильно наголошували на особистій відповідальності, так що спільнотний вимір перетворився в тло, в оздобу. Але Святий Дух об’єднує нас, примирює наші відмінності та породжує новий динамізм для того, щоб дати поштовх місії Церкви», — наголосив він.
«Недуга» смутку
Щоб надати оновленого поштовху євангелізації, треба не піддаватися смуткові, бо це «недуга», та вміти зупинитися, коли бачимо, що наше життя перестає бути плідним. Богопосвячені особи стають сумними, коли «не знаходять любові, коли не є закоханими — закоханими в Господа».
«Вони відсторонили подружнє життя, сімейне життя, забажавши слідувати за Господом. А тепер, здається, вони втомлені. Тоді приходить смуток. Прошу вас, — закликав Папа, — коли будете сумні, зупиніться. Шукайте мудрого священика, мудру монахиню. Мудру людину не в тому значенні, що здобула студії, а була здатною прямувати життям у любові. Ідіть до таких і просіть про пораду».
Не бути «Божими функціонерами»
За словами Наступника святого Петра, смуток пов’язаний також і з тим, що богопосвячені переживають своє покликання як звичайну працю, де не залишається місця на любов та апостольську ревність. «Брати і сестри, — сказав Святіший Отець, — якщо не хочете бути “функціонерами”, дам вам пораду. Лише одне слово: близькість. Близькість із Дарохранительницею, віч-на-віч із Господом, і близькість до людей. Нарікаєш, що люди не приходять? Іди й шукай їх!»
Папа заохотив бути «пастирями», а не «статусними» кліриками, бути близькими та милосердними, щоб люди могли відчути обійми Небесного Отця, який прощає. Черниці, натомість, не повинні забувати про те, що покликані бути духовними матерями, іконами «мами-Церкви» і «Небесної Мами». «Здійснювати священицьке служіння не як “функціонери”, але як отці та матері милосердя. І якщо робитимете саме так, то на старості матимете прекрасну усмішку та сяючі очі!» — підсумував він.
фінансово.
Щиро дякуємо!
