Боже слово чи «вподобайки»?

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ІІ тижня Адвенту

Сьогоднішній фрагмент Євангелія виразно доводить, що людина не вміє приймати Божих дарів. Прийшов пророк, найбільший між народженими від жінок, і його критикували за надто суворий покутний стиль життя, хоча Йоан був людиною великої радості (Йн 3,29). Прийшов Ісус Христос — і Його критикують за протилежне, хоча Спаситель розпочав від сорокаденного посту (Мт 4,1-11) і часто не мав змоги навіть поїсти чи голову прихилити (Лк 9,58). Тому Ісус докоряє: Ми вам на сопілці грали, та ви не танцювали; ми жалобної вам співали, та ви не били себе в груди. Мабуть, ще не вродилась та людина, яка б усім догодила…

Однак чому критикували Йоана Хрестителя, а потім Ісуса Христа? Причина була одна. Вони говорили правду і цю правду підтверджували своїм життям. Таким чином вони стали незручні й невигідні для книжників і фарисеїв. Подібна доля спіткала також апостола Павла, який був змушений вигукнути: Невже я ворогом став вашим, говоривши вам правду? (Гал 4,16). Замість того, щоб змінити своє життя, ми часто критикуємо життя інших. Божі дари нас не задовольняють тільки тому, що незадовільним є наше власне життя. Потрібно щось змінити доти, доки очікування не стало вічним…

В очікуванні на Господа важливо зустріти й прийняти Його самого, а не наші уявлення про Нього. Важливіше те, що хоче дати Він, ніж те, що ми самі хотіли б отримати. Адже зовсім не принципово їсти щось чи не їсти, покутувати чи веселитися. Важливо прийняти це тоді, коли дає Господь.

Часто ми ставимось до Божих дарів як до дитячої забавки. Ця «іграшка» нас цікавить доти, доки вона нас цікавить. Виявляється, що головна і важлива не сама «іграшка», а те, наскільки вона нас захоплює.

Потрібно нарешті подорослішати і перестати йти за потягом наших мінливих примх і «вподобайок»: Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче (1Кор 13,11). Коли Правда Божого Слова входить у наше життя, тоді ми стаємо здатні розпізнавати час посту і час свята. Коли починаємо серйозно ставитись до Божих дарів, тоді знаходимо вподобання в Його очах.