Канадський вчений і багатодітний батько Блейр Кінг зробив для себе відкриття, яким вирішив поділитися з іншими батьками, пише сайт Тутка.
«Я — батько трьох дітей. Моєму синові 8 років, двом донькам — 7 і 4 роки. Моя дружина вже 15 років працює вчителькою молодших класів.
За ці роки я вислухав незлічену кількість вчительських історій. Це змусило мене дещо усвідомити. Цим я хотів би поділитися з іншими батьками.
Ми завдаємо величезної шкоди нашим дітям. Ми виховуємо покоління людей, які не зможуть досягти успіху в сучасному світі. Ми вчимо їх бути егоцентричними і здаватися, часто навіть не спробувавши щось зробити.
У цій статті я хочу розповісти вам про уроки, які я отримав, поспілкувавшись із великою кількістю вчителів.
Ви не найкращі друзі своєї дитини, ви — її батьки.
Ваше завдання — прищеплювати хороші моделі поведінки і стежити за дотриманням правил. Багато батьків думають, що вони передусім найкращі друзі дитини, а вже потім — батьки.
Це помилка. Найкращий друг — це людина, яка підтримує вас у хороших і поганих ситуаціях, але друг не може закликати вас до відповідальності за свої дії або до дисципліни. Як раз для цього у нас є батьки.
Усвідомлена безпорадність дітей — це ваша провина.
Є один очевидний недолік, який наше покоління батьків прищепило своїм дітям: це усвідомлена безпорадність.
Суть проблеми така: діти знають, що коли сказати: «Я не можу цього зробити», їхні батько чи мати закінчать завдання замість них. Таким чином, ми виховуємо дітей, які опускають руки після першої ж спроби, або навіть не намагаються щось зробити самостійно.
Поразка — це частина дорослішання. Діти повинні навчитися зазнавати невдачі, а потім збиратися, приводити себе до ладу і пробувати знову.
Вони повинні знати, як дотримуватися інструкцій; але вони також повинні знати, що робити, якщо немає інструкцій, а є тільки поставлене завдання.
Покажіть своїм дітям, що потрібно зробити (або дайте їм інструкції), а потім відступіть і дозвольте їм випробувати себе. Звісно, вони робитимуть це гірше, ніж ви, але це частина дорослішання. Дайте їм шанс удосконалюватися, інакше вони ніколи нічого не навчаться.
Найбільше вчителів засмучує дитина, яка навіть не намагається виконати завдання. Але вони бачать таке щодня, тому що занадто багато батьків виконують всі важкі завдання за своїх дітей. У підсумку їх діти не можуть, не готові, або просто не хочуть самостійно вирішувати проблеми.
Батьки, ви повинні захищати своїх дітей, але також повинні підтримувати вчителів своєї дитини.
Чимало батьків вважають, що повинні захищати своїх дітей. Це повністю правильно. Але пам’ятайте, що ви також повинні підтримувати вчителя. Підтримувати вчителів означає слухати їх і враховувати те, що вони кажуть про вашу дитину, оскільки — вірите чи ні — ваша дитина може поводитися по-різному у вашій присутності та в навчальному закладі.
Багато батьків також, здається, забувають той факт, що викладачі є професіоналами. Ми всі ходили до школи, але це не означає, ніби ми фахівці в галузі викладання. Коли ви сперечаєтеся з учителем у присутності своєї дитини, ви цим повідомляєте дитині, що вчитель — не авторитет.
Коли вчитель щось вам розповідає, не запитуйте в дитини, чи це правда. Вам може здатися, ніби ви залучаєте чадо в дискусію, але насправді ви ставите під сумнів слова вчителя.
Подивіться на це з погляду педагога. Ви, по суті, сказали, що не вірите в те, що сказав учитель, поки це не підтвердить ваша дитина.
Шановні батьки, вчитель не може виховувати вашу дитину!
Чимало батьків плекають ілюзію, ніби вчителі у школі можуть навчити їхніх дітей усього необхідного для дорослого життя. Але саме ми, батьки, відповідальні за правильне виховання людей. Це не функція шкіл.
Батьки кажуть: «Нехай вчитель навчить мою дитину». Ну, давайте полічимо. Вчитель вашої дитини проводить із нею приблизно 7 годин на день, 5 днів на тиждень, приблизно 30 тижнів на рік. Цього часу мало, щоб навчити її правил поведінки та ще подати навчальну програму!
Саме батьки повинні показувати приклад і викладати своїм дітям важливі життєві уроки. Вчителі можуть доповнювати вас, але саме вас будуть наслідувати ваші діти. Станьте добрим прикладом для наслідування!»
А що ви про це думаєте?