Частина китайських священиків, які раніше належали до підпільних католицьких структур, покинули духовне служіння на знак спротиву перед необхідністю вступати у Патріотичний союз китайських католиків.
Про це повідомив у листі до італійської місійної агенції AsiaNews священик, близький до китайських «підпільних кіл». Він підкреслив, що захищає право совісті своїх друзів, які, окрім усього, почуваються зрадженими після того, як Ватикан у вересні минулого року підписав Тимчасову угоду з китайським урядом стосовно призначення єпископів у цій країні.
Священик, який з огляду на особисту безпеку не навів своїх даних, крім імені, зазначив: згаданий документ справді визнає за Папою — як він сам підкреслив — «останнє слово» у питанні єпископських призначень, але не з’ясовує статусу Патріотичного союзу. А це інституція, повністю підконтрольна комуністичній партії Китаю, і вона бажає будувати Церкву «самодостатню» й «незалежну» від Апостольського Престолу.
В листі до китайських католиків (липень 2007) Бенедикт XVI чітко ствердив, що принципи діяльності Патріотичного союзу «неможливо узгодити» з католицьким ученням. Його наступник на Петровому престолі насправді часто підкреслює, що цей документ «надалі чинний», однак на практиці вважає єпископів і священиків, які належать до Патріотичного союзу, «меншим злом». Тим часом приналежність до нього становить умову, щоб уряд визнав такого священика.
Папа Ратцінґер також казав, що урядове визнання може настати «за умови, що це не закладає зречення безсумнівних істин віри та церковної спільноти».
У цьому контексті о.Пітер звернув увагу, що Бенедикт XVI згадав у своєму документі про «організації», які примушують «до позицій та жестів (…) що суперечать їхнім [священиків] вимогам сумління як католиків». Найсвіжіший приклад таких вимушених дій — вимога Патріотичного союзу до єпископів взяти участь у відзначенні 60-річчя «незалежної» Церкви в 2017 році. Ієрархи, які брали в цьому участь, виразили визнання й підтримку для однієї з найболісніших подій в історії китайської Церкви, зауважує автор листа.
Він вказав: на думку представників Ватикану, справу завдань і функцій Союзу треба буде порушити в майбутньому, в розмовах із китайським урядом; однак поки що вірні підпільних спільнот почуваються «покинутими».
Священик нагадав вислів єпископа-емерита Гонконга, кардинала Йосифа Чень Жизцюня, знаного своєю гострою критикою позиції Апостольського Престолу щодо Пекіну. На його думку, якщо обидві сторони насправді досягли порозуміння, яке дозволяє «нелегальним» єпископам (тобто призначеним і консекрованим без папської згоди) керувати дієцезіями, то також і «підпільні» священики могли би вільно поводитися, діючи згідно з власним сумлінням. Якщо це зробить для них неможливим проголошення Євангелія, вони будуть змушені повернутися по домівках і працювати по селах, — передбачав старий кардинал. «Я ніколи не припускав, що це пророцтво сповниться», — додає від себе о.Пітер.
Він розповів, що недавно до нього зателефонував священик із його міста, просячи супроводити його у відвідинах іншого священика, який повернувся до свого дому. Під час розмови було порушено багато проблем Церкви після підписання угоди з Ватиканом. Виявилося, що цей священик не міг погодитися на те, щоб стати вікарієм у настоятеля з Патріотичного союзу. «Понад 30 років я боровся з ПСКК, і тепер вони хочуть, щоб я став заступником у священика-“патріота”. Я не можу на це погодитися, в мене немає іншого вибору, як тільки повернутися додому», — зізнався той.
«Слухаючи ці слова, я зазнав невимовного болю в серці. Що ж іще ми можемо сказати Апостольському Престолу? Я шаную сумління мого брата-священика, він має право і моральний обов’язок послуху своїй вірі та своєму сумлінню», — стверджує о.Пітер. Він додав, що нещодавно довідався про іншого священика, який працював у провінції Хенан і теж повернувся до себе додому. «Це молодий священик, сповнений ентузіазму і дуже смиренний, але він також став жертвою китайсько-ватиканської угоди», — зауважує автор листа.
На його думку, таких випадків набагато більше, і що по всьому Китаю багато священиків зазнають цієї роздвоєності: вони були вірні й захищали свою католицьку віру, а Рим їх раптом зрадив. Вони не можуть ламати свою совість, але ще більше не можуть діяти всупереч своїй вірі. Важливо, щоб вони не втратили свого місійного покликання, — підкреслює священик. Він додав, що якщо світська влада позбавляє їх Божої влади й при тому вони не отримують ніякої підтримки чи розради від Церкви, то вони насправді як Христос розіп’ятий і стражденний. І як Ісус на Хресті, можуть тільки кричати в почутті повного безсилля: «Отче, Отче, чому ти мене покинув?» — закінчує своє послання автор листа до AsiaNews.