Роздуми над Божим словом на суботу ІІІ Великоднього тижня
«Які дивні слова! Хто може це слухати?» — казали багато учнів. А тобі ці слова не видаються дивними? Що ж такого говорить нам сьогоднішнє читання з Євангелія від Йоана (Йн 6,55. 60-69)?
У синагозі в Капернаумі Ісус сказав: «Бо Тіло Моє — їжа правдива, і Кров Моя — правдивий напій». Почувши це, багато з-поміж Його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?» Ісус же, знавши в собі. що учні Його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу? А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, — що тоді? Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух — ті слова, що їх Я вимовив до вас, вони й життя. Деякі з вас, однак, не вірують». Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його. Тож додав: «Ось чому Я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до Мене, коли йому того не буде дано Отцем». Від того часу численні з-поміж Його учнів відступилися від Нього і більше з Ним не ходили. Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?» Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у Тебе — слова життя вічного! Ми й увірували й спізнали, що ти — Божий Святий».
Щоби краще зрозуміти сенс нинішнього євангельського фрагмента, спробуй спочатку подумки запитати апостола Петра про те, що було найважливішим моментом у його житті. Вслухайся в його відповідь, яка спаде тобі на думку. Можливо, це буде запитання Христа із сьогоднішнього Євангелія: «Невже й ви бажаєте відступитися?» (Йн 6, 67). Або покликання Петра Господом після невдалого лову риби (див. Лк 5, 8-10). А може, це буде трикратне зречення апостола, порожній гріб Ісуса або зустріч із Воскреслим на березі озера…
У житті Петра був не один переломний момент. Його взаємини з Христом дозрівали та зміцнювалися поступово. Кожна подія, кожна розмова, кожне пояснення Вчителя поглиблювали ці взаємини. Петро ставив запитання, слухав Господа, бачив, як Він ставиться до навколишніх, і це змінювало серце апостола, його погляд на Божого Сина та Його місію на землі. Що краще Петро пізнавав Ісуса, то більше довіряв Йому.
І в нашому житті сірі будні переплетені з яскравими переживаннями та одкровеннями. На нас чекає не одна криза й переломний момент, що мають змінити якість нашого життя і наблизити до пізнання Господа і себе у світлі Його істин. Колись ми прийняли запрошення Христа вирушити з Ним у захопливу мандрівку, що веде до життя у повноті, і врешті — до вічності в Небесному Царстві. Будемо ж послідовні на цьому шляху, як Петро, що відповів Христу: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у Тебе — слова життя вічного» (Йн 6,68).
Шукай Господа кожного дня, у кожному переживанні. Слухай Його, розмовляй і навіть сперечайся з Ним, — але тільки не залишай. І тоді, слідом за Петром, ти сам переконаєшся в тому, що Ісус — Месія, Син Бога живого, а Його вчення містить слова життя вічного.
«Прийди, Господи Ісусе, поглиблюй мою любов до Тебе. Допоможи мені вірно йти за тобою, навіть коли я не розумію сенсу того, що відбувається в моєму житті. Святий Петре, молись за мене!»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.