Декалог осиротілих батьків

Сьогодні, 15 жовтня, День втраченої дитини. Публікуємо з цієї нагоди уривок із книжки «Чи ненароджені діти йдуть до неба? Допомога батькам, які втратили дитину» Видавництва Святого Павла:

Декалог осиротілих батьків

1. Не звинувачуй себе в тому, що трапилося

Те, що трапилося, – не твоя провина. Ти можеш думати: якби не та чи інша поведінка, якби не зволікання з обстеженнями чи вибір іншого лікаря – все було б інакше… Це неправда. Найчастіше причини самовільних завмирань залишаються нез’ясованими, але і тоді, коли вдається їх встановити, вони зазвичай стосуються того, на що ти не маєш впливу. Це не твоя провина.

2. Ти не єдина/єдиний, кому ця втрата болить

Поруч є твій чоловік / твоя дружина. Він чи вона також страждає. Можливо, по-іншому переживає свою втрату, але це не означає, що йому чи їй легше. Відчуває не лише біль через втрату дитини, а й переживає за тебе. Разом вам буде легше, тому не відвертайтеся одне від одного.

3. Не дозволяй переконати себе, що нічого не трапилося

Адже ЩОСЬ трапилося – відійшла твоя дитина. Немає значення, яка завбільшки вона була. Якщо ти відчуваєш, що ця втрата торкається когось дуже близького тобі, то не можеш вдавати, ніби нічого не сталося.

4. Не намагайся будь-яким коштом довести світові, що ти сама/сам із цим впораєшся

Якщо тобі погано і нічого не заспокоює тебе, якщо відчуваєш, що більше не маєш сили боротися, дозволь іншим людям допомогти тобі. Не відкидай простягнутої руки когось із близьких. А якщо ніхто з найближчих тобі людей не може допомогти, пошукай допомоги у когось ззовні. Це може бути священник, психолог, а може хтось ще інший. Важливо, щоб це була людина, гідна довіри.

5. Не вважай себе відкинутою/відкинутим, іншою/іншим

Ця трагедія, хоч і є твоєю особистою та унікальною, торкається багатьох людей. Твої почуття і переживання не є чимось незрозумілим. Багато людей пережило те саме. Їм також було важко. Біль втрати, жаль, злість, пошук сенсу того, що трапилося, не є чимось дивним чи ненормальним. Саме так реагуємо на втрату когось близького.

6. Не втікай

Втеча від проблем за допомогою алкоголю, наркотиків, ліків, роботи чи надмірної активності небезпечна… Тобі може здаватися, що це допомагає: щоб не думати, не відчувати – особливо порожнечу, біль, тугу – і щоб легше повернутися до нормального життя. Насправді ж це лише відкладання, затримування конфронтації з реальністю, самообман. Що довше ти перебуватимеш у такому стані, то довше страждатимеш, бо врешті-решт і так доведеться пережити втрату.

7. Не очікуй, що будеш такою самою/таким самим, як колись

Якщо ти очікуєш, що все повернеться до стану, який був до втрати дитини, а саме: твоє фізичне самопочуття, психологічний стан, взаємини з оточенням, ставлення до життя і його проблем – тобі варто знати, що так найімовірніше не станеться. Кожен досвід нас змінює, а втрата когось близького – це дуже сильне переживання. Часто воно впливає на те, як ми сприймаємо себе, інших людей і світ. Часом змінюються наші пріоритети, деякі питання перестають бути важливими, а інші пересуваються на перший план. Але те, що я вже є іншою / іншим, не значить, що буде гірше. Буде просто інакше.

8. Не зарікайся, що з тобою вже не станеться нічого доброго

Хоч ти переживаєш трагедію – одну з найбільших – вона не має позбавити тебе щастя в подальшому житті. Твоя дитини відійшла, але ти залишаєшся. Вона не хотіла б, щоб її мама чи тато страждали. Навколо тебе живі люди, близькі, для яких ти важлива / важливий, а світ може ще багато тобі подарувати. Якщо навіть зараз тобі здається, що щастя вже ніколи не завітає у твоє життя, не закривайся перед звичайними радощами. Якщо гарний день, усміхнись, – твоя дитина хотіла б цього.

9. Нічого не підганяй

Твоя жалоба має сама довершитися, вигоріти. Не треба її прискорювати. Дай собі час і не слухай людей, які говорять, що твій смуток має вже закінчитися, що треба повернутися до нормального життя. Кожен переживає втрату по-своєму і так довго, скільки цього потребує, щоб потім мати змогу по-доброму сприймати світ і знову впевнено стати на ноги.

10. Не намагайся насильно замінювати втрачену дитину іншою

Кожна людина цінна і кожного треба приймати таким, який він є. Не варто вимагати від інших, навіть своїх дітей, щоб вони були заміною когось іншого. Ти також є особливою людиною і також заслуговуєш на повагу та щастя. Воно прийде, але треба дозволити, щоб кожен був тим, ким йому судилося бути.

Молитва за померлу до народження дитину

Ісусе, Ти говорив: “Просіть – і дасться вам; шукайте – і знайдете”. Ти єдиний Спаситель і Податель благодаті, Ти повертаєш нам Боже життя і даруєш вічне силою свого відкуплення. Твоєму милосердю, згідно з Твоїми словами: “Не забороняйте дітям приходити до Мене”, ми довіряємо нашу доньку/сина (ім’я дитини). Просимо також, зміцни нашу впевненість, що дитину, яку ми оплакуємо, огортає своєю батьківською любов’ю Бог Творець. Амінь.

Книжку можна придбати у Книгарні Святого Павла:

тел. 067 909 08 29 від 10:00 до 15:00

• Автор: Аркадіуш Ольчик
• Кількість сторінок: 148
• Палітурка: м’яка
• Рік видання: 2019
• Формат: 120х170