Про служіння відкинутим і знедоленим, про бідних як зустріч із Христом та про сприяння соціальній справедливості говорив Вселенський Архієрей до учасників Міжнародного конгресу Товариства Ісусового на тему соціальної справедливості та екології.
«Усі ми знаємо, що Товариство Ісуса від своїх початків було покликане служити бідним; ідеться про покликання, яке святий Ігнатій включив у Правила 1550 року. Єзуїти повинні займатися “захистом та поширенням віри і користю душ у житті та християнському вченні” й посвячуватись “примиренню зворожених, допомагати і повністю служити тим, хто перебуває у в’язницях та лікарнях, і чинити (…) всі інші діла милосердя” (Правила, 21)». Цими словами розпочав свою промову Папа Франциск, звертаючись до учасників Міжнародного конгресу Товариства Ісуса на тему соціальної справедливості та екології, приймаючи їх у Клементинській залі Апостольського палацу у Ватикані в четвер, 7 листопада 2019 року, повідомляє Vatican News.
Служіння неприйнятим та відкинутим
Ідеться про ігнатіянську традицію, яка дійшла аж до наших днів. Отець Педро Аррупе, 28-й Генеральний настоятель Товариства Ісуса, спираючись на свій власний досвід контакту з людським болем, доклав зусиль, щоби посилити це покликання єзуїтів. По довгих роках служіння він писав: «Я бачив Бога, такого близького до тих, що страждають, до тих, які плачуть, до тих, які тонуть у цьому житті безпорадності, й це запалило в мені палке бажання Його наслідувати у цій добровільній близькості до відкинених цього світу, до яких суспільство ставиться з презирством».
Як підкреслив папа-єзуїт, отець Аррупе був людиною молитви, людиною, яка щоденно боролася з Богом, і саме так народилося його переконання, що служіння віри та плекання справедливості не можна розмежовувати, адже вони нероздільні. На його переконання, як свідчить Глава Церкви, «всі служіння Товариства Ісусового мали відповідати викликові звіщати віру і, водночас, сприяти справедливості». Це покликання, до якого спочатку були покликані окремі члени, мало стати покликанням усіх єзуїтів.
Бідні — місце зустрічі з Господом
Святий Ігнатій у своїх «Духовних вправах» порівнював служницю з людиною, яка допомагає Святому Сімейству. Тому, кожен, хто посвячується на служіння бідним і потребуючим, служить самому Богові. Папа зазначив, що кожного року літургія запрошує нас споглядати Бога у неприйнятому Немовляті. Бог прийшов до своїх людей, але його не прийняли (пор. Йн 1,11). Це активне споглядання неприйнятого Бога допомагає нам віднайти красу кожної людини, яку відкинули на узбіччя. Жодне служіння не може замінити того, щоб цінувати убогих у їхній власній доброті, у їхньому існуванні, культурі, способі життя у вірі. У бідних знайдемо привілейоване місце зустрічі з Христом. Тому, на переконання Вселенського Архієрея, дар зустріти Бога серед жертв та бідних — це цінний дар у житті наслідування Христа.
А наголошуючи на тому, що наша віра вдосконалюється саме через такий досвід зустрічі з Господом у бідних, Папа заохотив вдивлятися в обличчя розп’ятого Ісуса, яке запрошує кожного з нас щодня бути поруч із Ним, знімаючи Його з хреста, тобто полегшуючи болі наших ближніх. «Наш світ, роздроблений і поділений, потребує будування мостів, щоб людська зустріч дозволила кожному з нас відкрити у відкинених прекрасне обличчя нашого брата, в якому ми впізнаємо себе самих, та чия присутність, навіть без слів, вимагає у своїх потребах нашої турботи й нашої солідарності», — мовив Папа Франциск.
Наслідування Христа серед розп’ятих
Далі Папа нагадав біблійні слова про те, що Ісус не мав де голови прихилити (див. Мт 8,20), посвятившись звіщенню Доброї Новини про спасіння та зціленню різних хвороб і недуг серед народу (див. Мт 4,23). Нині Дух Ісуса надихає нас до наслідування Його у служінні «розп’ятим» людям нашого часу.
Ми часто стаємо свідками несправедливості й людського болю. Нинішню епоху можна назвати поетапною «третьою світовою війною», якій притаманні злочини, знищення, вбивства… Наявні різного роду зловживання, торгівля людьми, ксенофобія та егоїстичний пошук національних інтересів, прояви нерівності між державами та в самих країнах, тощо. З іншого боку, як ніколи раніше, у наш час є великі зловживання нашим спільним домом. А наслідки цього відчувають насамперед бідні люди.
Наслідування Ісуса в цих умовах передбачає шерег зобов’язань, таких як супровід жертв, щоби споглядати в них обличчя нашого розп’ятого Господа; уважність до людських потреб, які сьогодні є незліченними; необхідність замислитися над реальністю світу. Але цього замало: «Ми потребуємо справжньої “культурної революції”, переміни нашого колективного погляду, нашої поведінки, способів сприйняття себе самих та нашого місця у світі», — наголосив Єпископ Рима, звертаючи увагу також і на потребу діалогу та необхідність переміни наших структур через прийняття спільних рішень на користь бідних і потребуючих.
У цьому контексті Папа-єзуїт похвалив численні соціальні ініціативи своїх співбратів та заохотив їх і надалі трудитися на користь неприйнятих та відкинутих на узбіччя суспільного життя, співпрацюючи з іншими церковними інституціями.
Відкривати шляхи для надії
«Наш світ потребує перемін, які б оберігали життя, що перебуває під загрозою, та захищали найслабших. Ми шукаємо змін, але часто не знаємо, якими вони повинні бути, або не відчуваємо себе здатними їх довершити», — мовив далі Глава Церкви. Часто, йдучи за логікою світу, ми ризикуємо впасти у відчай. Вражаючим є те, що нерідко саме жертви цього світу не дозволяють спокусі змісити їх піддатись, але дивляться у майбутнє з надією.
На закінчення Святіший Отець наголосив, що соціальне апостольство скероване насамперед на те, щоби сприяти соціальним процесам та підтримувати надію. Ідеться, власне, про процеси, здатні допомагати людям та спільнотам зростати, усвідомлюючи свої права і можливості, будуючи своє майбутнє. Папа заохотив своїх співбратів і надалі трудитись на благо справжньої християнської надії, яка завжди формує історію.
фінансово.
Щиро дякуємо!
