Повернення до здоров’я юнака зі США може виявитися тим чудом, яке потрібне для канонізації туринського блаженного.
2011 року Кевін Бекер, студент коледжу, впав із висоти другого поверху з будинку, який винаймав разом із кількома колегами. Внаслідок падіння його череп тріснув у п’яти місцях і мозок був пошкоджений.
Після операції пацієнт був стабільний, але повні дев’ять днів не реагував ні на які подразники. Прогнози лікарів були вельми невтішні: вони сумнівалися, що Кевін виживе, а навіть якщо так, то матиме серйозні неврологічні пошкодження.
Історія не з цього світу
Однак через неповні три тижні після нещасного випадку Кевіна підвезли, як годиться, візком до дверей шпиталю, де він підвівся, закинув за спину свій рюкзак і пішов на лікарняний паркінг зі своїм братом, граючись м’ячем по дорозі…
Це звучить як історія не з цього світу — зрештою, через тиждень після падіння лікарі говорили про те, щоби ввести його у фармакологічну кому, яку розглядали як останню можливість порятунку. А через кілька днів Кевін розплющив очі й за дуже недовгий час уже міг розмовляти, вставати і ходити.
Виписавшись із лікарні, юнак ще приходив туди на фізіотерапію, на якій відкрив, що його стан набагато кращий, ніж у багатьох інших пацієнтів, також і тих, які пройшли операції навіть роком раніше. Він пройшов цілу серію медичних обстежень щодо можливих порушень когнітивних функцій. Усе закінчилося за дві години, хоча зазвичай це забирає в пацієнтів близько шести годин.
За місяць лікар запитав Кевіна, які, на його думку, його результати. Кевін відповів так, як, напевно, відповів би на таке запитання стосовно результатів контрольних робіт у школі: «Непогано». Тоді лікар йому сказав, що було не тільки «непогано», але що обстеження взагалі не показали жодних слідів нещасного випадку. Хлопець міг повернутися на навчання і спокійно його закінчувати. Зараз Кевін Бекер працює у фірмі кредитування малих підприємств.
Свідчення Кевіна
Я мав задоволення почути свідчення Кевіна 29 жовтня 2016р. під час відзначення 800-річчя Ордену Проповідників. Він поділився з присутніми такою історією: лежачи в комі, він раптом прокинувся у домі, який винаймав зі своїми друзями, і почув чиїсь кроки внизу. Це здалося йому дивним, бо завжди він час вставав першим і чимсь займався з самого ранку. Зійшовши на перший поверх, він наткнувся на юнака, якого бачив уперше в житті.
— Ти хто? — спитався Кевін.
— Я Джордж, твій новий співмешканець, — відповів незнайомець.
— Що? Але ж я тут уже маю двох сусідів, — здивувався Кевін.
— Їх поки що нема, — була відповідь.
— Ах так, — відповів розгублений студент.
Після цього діалогу Кевін провів із Джорджем буде довгий день. Як любитель спорту і затятий футболіст, він спробував умовити новоявленого колегу вийти надвір, однак той не дозволив. Вони навіть почали один одного штовхати, так, по-братерськи. Кевін хотів вийти з дому, але Джордж не поступався, радячи бути терплячим.
Кевін пам’ятає, що зрештою він вирішив зайнятися навчанням та іншими справами, пов’язаними з ним, що — як сам сказав — здивувало би кожного, хто його тоді знав. Також вони з Джорджем разом грали у відеогру, яка зветься FIFA. А потім він опритомнів у лікарні.
Молитва за заступництвом блаженного П’єрджорджо
Пізніше Кевін розповідав про свого «нового співмешканця» мамі, назвавши його «добрим духом». Після того як він докладно описав того незнайомця, мама показала йому фотографію молодого чоловіка, в якому Кевін одразу упізнав «свого Джорджа».
Фото блаженного П’єрджорджо Фрассаті мама Кевіна отримала від свого кузена, який порадив їй молитися за його заступництвом. Вона помолилася до блаженного і поклала його фото біля подушки, на якій лежав у лікарні її непритомний син. А наступного дня Кевін вийшов із коми.
До цієї історії молодий американець ніколи не чув про П’єрджорджо Фрассаті…
(Цей молодий домініканський терціарій, тобто домініканець-мирянин, помер від поліомієліту в 1925р., у віці заледве 24 років. Його пристрастю були походи в гори. П’єрджорджо був другом багатьох туринських бідняків, яких підтримував фінансово.)
Зустріч зі святим
Кажуть, що зустріч зі святим здатна змінити чиєсь життя. З усією певністю — ця зустріч змінила життя Кевіна. Він був не тільки повністю вилікуваний, але — як сам зізнається — почувається набагато краще, ніж до цього випадку.
У школі Кевін завжди був «блазнем класу», який вигукував з останньої парти голосні, але не дуже мудрі зауваження, і не надто зосереджувався на навчанні. А з моменту виходу з коми він почав докладати старань до науки, що відобразилося на його оцінках.
Медичну документацію Кевіна Бекера переказали до Ватикану. Можливо, його повернення до здоров’я і стане тим чудом, яке необхідне для канонізації блаженного П’єрджорджо. Сам Кевін каже, що він цим не займається. Він не знає, чому саме його Бог зцілив, але має сильну мотивацію, щоб це чудо не пропало намарно. Він переконаний, що «його Джордж» надалі присутній при ньому, а інколи він навіть чує його тихий шепіт.
Переклад CREDO за: Вілл Дюкетт, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
