Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 1 грудня
Цими двома епізодами (про жінку з кровотечею і доньку Яіра) Ісус хоче пояснити, в чому полягає сенс або мета нашого життя і нашої смерті.
Кровоточива жінка і дівчинка, що помирає, означають людей, тобто усіх нас. Здоров’я кожного, хто не зустрів Ісуса, справді постійно втрачає життєву силу (тобто кров) із бігом часу. Ця жінка терпить на кровотечу вже дванадцять років — число повноти, яке символізує ціле життя. Це вона мала би давати життя, хоч і смертне; але вона неспроможна навіть на це — в єврейській культурі вона постійно вважається нечистою.
Натомість донька Яіра помирає у віці дванадцяти років: це вік заручин. А це означає, що кожна людська істота не матиме надії, якщо не зустріне Нареченого, тобто Ісуса. Ця дівчинка, помираючи перед своїм батьком Яіром (який є образом Синагоги — Ізраїля, що очікує Месію), драматично унаочнює брак майбутнього і перспектив цілого людства. І все ж серце Яіра хоче вірити, як людство, що прагне відкуплення, яка бажає мати майбутнє. І справді, весь Старий Завіт провадить саме до цього.
Кровоточива жінка починає свій шлях віри з усвідомлення потреби. Вона, як кожен з нас, витрачає все своє майно, щоби перемогти власну смерть. Не піддається. Таким мав би бути і наш шлях віри. Не абстрактні роздуми про переконання, а невтомний пошук Того, Хто може спасти наше життя. Віра полягає не в академічних теоріях, які більше чи менше спираються на Бога, але в тому, щоби Бог доторкнувся нас там, де ми найбільше Його потребуємо: в наших обмеженнях і наших гріхах. Ця жінка вирішує доторкнутися Ісуса.
Контакт із Богом є метою нашого існування. Ісус називає цю жінку Дочко, бо вона народилася знову завдяки контакту з Ним.
Також епізод із донькою Яіра вчить нас, що ми всі вмираємо, але якщо знаємо, що метою нашого життя є доторкнутися Його (як кровоточива жінка), а перехід через смерть — це момент, коли Він бере нас за руку (як дівчинку), тоді ми інакше проживемо наше життя і нашу смерть.
Ось тут символіка стає аж надто очевидною. Жестом, що нагадує обряд Шлюбу, Ісус бере за руку померлу дівчинку, щоби дати їй життя, і наказує їй Пробудися! Як у Пісні Пісень (пор. Пісн 2,7; 2,10), коли наречений кличе свою наречену. Це дієслово вживається і для оповіді про воскресіння Христа.
Можна підсумувати, кажучи, що сенс цих двох оповідей міститься в тому, що всі ми поволі з часом втрачаємо кров (тобто життя), а наше існування йде в напрямку пустки, якщо ми не зустрінемо Ісуса, який торкнеться нас і дасть нам статус своїх дітей. Справді, без Бога немає сенсу жити.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
