Коли будувати ковчег?

Роздуми над Божим Словом на І неділю Адвенту, рік А

Літургійний рік закінчився урочистістю Господа нашого Ісуса Христа — Царя Всесвіту. Своїми стражданнями, смертю і воскресінням Господь започаткував Небесне Царство на землі. Відто́ді ми чекаємо на другий Його прихід — уже більше не в приниженні, а в славі.

Свій остаточний прихід Ісус порівнює з часами праведного Ноя: так, як у ті дні перед потопом їли й пили, одружувалися і виходили заміж — аж до того дня, коли Ной увійшов у ковчег, ніхто не знав, аж ось прийшов потоп і забрав усіх, — таким буде і прихід Сина Людського. У цьому порівнянні може дивувати вислів «ніхто не знав», однак ідеться про цілком свідоме ігнорування або зловмисне незнання сучасників Ноя.

Праведний Ной був виразним знаком наближення кінця світу через потоп (грецькою мовою kataklismòs). Він за Божим наказом будував Ковчег. Така величезна споруда не могла залишитися без уваги. Здійснення цього завдання також вимагало дуже багато часу. Ной міг розраховувати тільки на підтримку сімох людей: з тобою я зроблю союз. Ти ввійдеш у ковчег, ти, твої сини, твоя жінка й жінки твоїх синів з тобою (Бут 6, 18). Мабуть, інші люди спершу лиш насміхалися з Ноя, спостерігаючи звіддаля його «неадекватні» труди та «безглузді» старання. Навіщо будувати таку велику дерев’яну споруду, коли поруч немає жодної відповідної водойми? Неймовірні будівничі старання Ноя та його сім’ї видавалися цілковито марними.

Однак Ной ніколи не зупинявся. Він завжди був слухняний голосу Бога без будь-яких застережень: І Ной зробив усе так, як велів йому Бог; саме так і зробив він (Бут 6,22). Коли він мав трьох синів, йому було 500 років (Бут 5, 32). При завершенні будівництва ковчегу Ноєві виповнилось 600 років (Бут 7, 6). Отже, ціле століття віри та важкої праці: Вірою Ной, повчений об’явленням небесним про те, чого не бачено ще, збудував богобоязно ковчег, щоб спасти дім свій; нею він осудив світ і став спадкоємцем праведності, яка з віри (Євр 11, 7).

Століття віри, надії та свідчення в сімейній любові та єдності. Проте ніхто з його сучасників на це не зважав. Усім швидко набридло глузування, їх цілковито поглинуло земне життя: у ті дні перед потопом їли й пили, одружувалися і виходили заміж. Господня терпеливість була велика, однак не безмежна: [тих], що колись були неслухняні, […] очікувало довготерпіння Боже за часів Ноя, коли будувався ковчег, в якому мало, тобто вісім душ, урятувалися водою (1Пт 3, 20).

Праведний Ной знав, що будувати ковчег потрібно. Він тільки не знав часу потопу, але вірно, рік за роком, готувався до нього. Ісус закликає до витривалого і жертовного очікування: Тому й ви будьте готові, бо Син Людський прийде тієї години, про яку й не думаєте.

Виконуючи звичайну щоденну працю — чи у полі, чи при жорнах, — хтось із вірою чекає, а комусь прихід Господа — байдужий. Для когось повернення Ісуса стане сповненням витривалої любові та надії; для інших день суду буде наче прихід злодія, який позбавить їх усього, що їх полонило на землі: один буде забраний, а один залишиться. Хтось вигукне: Я зрадів, коли мені сказали: «Ходімо до Господнього дому!» А інший безтурботно ходить в гульні та пияцтві, […] в розпусті й розбещеності, […] у сварках і заздрощах… Апостол Павло закликає: Брати! Ви знаєте пору, що час вже нам зі сну постати. Бо тепер спасіння ближче до нас. Відкиньмо діла темряви і ходімо достойно як у день.