Літургійна музика в Україні: ТЗ

Попередні статті:
00. «Ой лишенько!» чи «За роботу»?
01. На що спертися
03. Літургійна музика в Україні: куди ж нам йти?

Представники технічних спеціальностей знають, що абревіатура «ТЗ» означає «технічне завдання». Чим краще складене ТЗ, тим простіше розв’язувати поставлене завдання і тим більша ймовірність отримання очікуваного результату.

Ми маємо якомога чіткіше сформулювати для себе наше технічне завдання.

Ось воно, наше ТЗ. Нам потрібен:
1) єдиний,
2) католицький,
3) літургійний
пісенник, яким буде користуватися парафіяльна спільнота під час Меси.

1. Чому єдиний? Таким чином ми виконуватимемо рекомендацію Церкви, неодноразово повторювану нею в різних документах, щоби Церква в межах однієї країни користувалася одним і тим же перекладом Святого Письма, одним і тим же перекладом Месалу та літургійних книг, а також одними і тими ж літургійними піснеспівами. Це ніяк не означає, що в окремих парафіях чи дієцезіях забороняється виконувати співи, притаманні лише цій місцевості. Йдеться про те, щоби основний апарат літургійних співів був спільним для всіх католицьких парафій. По-перше, це демонструє єдність Церкви, по-друге, це зручно суто з практичних міркувань. (На полях запитаємо: чи не доводилося вам відчувати себе білою вороною, потрапивши на літургію в іншій парафії?) «Тексти, визначені для співу, особливо важливі, адже вони вводять вірних у значення звершуваної урочистості та у злитті голосів виявляють єдність у вірі та любові». (V інструкція, Liturgia authenticam, п. 61)

2. Пісенник повинен бути католицьким. Уточнимо: оскільки ми належимо до Римсько-Католицької Церкви, співи в нашому пісеннику повинні бути співами Католицької Церкви латинського (римського) обряду. Цілком очевидно, щоб аби виконати цю, абсолютно логічну вимогу, потрібно знати походження пісні – тобто хто, коли і як її створив, а також уявляти, хоча б узагальнено, характерні риси католицьких піснеспівів.

Співи Української Греко-Католицької Церкви можуть (а подекуди навіть повинні) бути присутніми в нашому пісеннику, але тут є кілька нюансів. УГКЦ, хоч триває у сопричасті з Римом, зберігає не римську, а візантійську літургійну традицію, і тому не всі її пісні можна використати в католицькій Месі. Ще однією проблемою є те, що внаслідок історичних обставин великий масив греко-католицьких співів творився наприкінці ХІХ ст. та у 20-30-х роках ХХ століття на території Західної України, тому в текстах багато архаїзмів і діалектизмів. Як показала практика, осучаснення старих текстів нічого хорошого не дало. Робилося це стихійно, різні пісенники подають різні версії слів, а люди на місцях співають по-старому, як співалося з діда-прадіда, навіть часом вже не дуже розуміючи сенс деяких виразів і слів. В таких випадках рекомендується все-таки використовувати найстаріший оригінальний варіант, але часом дуже важко усталити, якою саме була перша, джерельна версія пісні.

Чи може наш пісенник містити пісні інших християнських конфесій? Досвід інших країн і здоровий глузд говорить, що може, але при дотриманні низки умов. Тексти цих пісень повинні бути літургійними, а музична традиція повинна відповідати музичній традиції латинської церкви. Це одразу обмежує нас практично до доробку двох реформатських церков, які творили свою музичну культуру на базі католицького григоріанського хоралу і певною мірою зберегли католицькі традиції краще, ніж самі католики. Йдеться про Лютеранську церкву і Англіканську церкву. Зрозуміло, що таких пісень не може бути багато і ці пісні повинні бути дійсно гідними того, аби використовуватися в літургійному пісеннику. Такі пісні – радше виняток, який тільки підтверджує загальне правило.

Натомість абсолютно не може бути в нашому пісеннику пісень – навіть найвищого художнього рівня – різних сект, наприклад, співів свідків Єгови, мормонів чи адвентистів сьомого дня. Також не будуть доречними пісні різних постреформаційних рухів, як-то п’ятдесятників, баптистів, харизматів – насамперед через те, що їхня пісенна культура занадто віддалена від традицій Католицької Церкви як у текстуальному, так і у музичному плані.

Домовимося: ми не обговорюємо тут екуменізм як явище, йдеться суто про технічне питання наповнення пісенника.

3. Пісенник має бути літургійним, тобто його співи повинні відповідати набору певних критеріїв. Яких саме? Це ми й будемо розглядати далі. Їх буде досить багато, тому наберіться терпеливості. Але можемо сказати: вступну частину ми майже закінчили, тож незабаром перейдемо до практики.