Вчорашня інформаційна бомба в католицькому медіапросторі викликала чималу хвилю коментарів. Як так сталося, що той самий Жан Ваньє, засновник геніально створеної спільноти для роботи з неповносправними, ледве на «святий за життя», виявився черговим розчаруванням?
Офіційна заява керівництва «Ковчегу» — це не повідомлення в якійсь жовтій пресі і не штучний скандал для роздмухування противниками Церкви. Від цього не відмахнешся, як від фейку. На це потрібно реагувати. Більш того, на це потрібно реагувати правильно, щоб не дати себе звалити з ніг, умовно кажучи. З ніг віри, на якій ми якось маємо стояти перед Богом. Те, в чому й сам Ваньє мав коренитися… Хоча Павло Апостол ще на самому світанку християнства попереджав: «Тож коли комусь здається, що він стоїть, — нехай уважає, щоб не впав» (1Кор 10,12).
Коментарі до подій мають різний вигляд. Одні з них були прямим відгуком на новину й різнилися в діапазоні від «ой лишенько, біда в Церкві, що ж нам робити» і до «людина померла, й хто тепер доведе, що ті баби правду кажуть. Нема нічого простішого, ніж забруднити ім’я того, хто вже не може себе захистити». Інші стосувалися не цієї теми безпосередньо, але пасували до ситуації. «Учні завжди підведуть», казав один коментар до недільного Євангелія.
Мені одразу згадався о.Марсіаль Масьєль Деґольядо, мексиканський священник, засновник Легіону Христа (LC). Він помер 12 років тому, а свого часу це був чи не найсильніший скандал у Церкві, бо один із перших великих. «Легіонери Христа», засновані 1941 року, були одним із найбільш впливових і активних нових утворень у Католицькій Церкві. Отцю Марсіалю було 20 років, як він їх заснував, 64 роки він керував новим орденом, аж зрештою… 2006 року папа Бенедикт XVI відсторонив його від керування й заборонив публічне відправлення Мес. Отаким безславним виявився кінець служіння, що починалося з великого піднесення. Всього було офіційно визнано 175 випадків сексуальних домагань до хлопчиків та семінаристів.
10 років тому Легіон склав публічні вибачення тим, хто говорив про домагання. 25 березня 2010р. вийшла офіційна заява, після того як Ватикан завершив розслідування справи. Легіонери, яким розповідали про сумні явища, «просто не могли повірити, що їхній засновник міг поводитися негідним чином».
Це було всього 10 років тому. За цей проміжок часу викрилося немало інших недобрих справ, із порушенням чистоти, із порушенням бідності, із порушенням послуху. Відбулося також немало цивільних судових процесів — зовсім не обов’язково обґрунтованих. Одні вимагають справедливості, інші ловлять рибку в каламутній воді. Все як завжди.
Що буде далі? Дивимося, знову ж таки, на Легіонерів Христа. За даними ще від 2016 року, Легіон Христа мав чотирьох «своїх» єпископів, 961 священника і 617 семінаристів, провадив п’ять шкіл у США. В результаті всіх потрясінь Легіонери переписали свої Конституції, оновили правила життя, відмежувалися від проблемної поведінки свого засновника (і кількох інших виявлених злочинних священників), і пішли далі.
Тому що коли справа у своїй суті добра, то її потрібно зберегти.
Добре, коли якийсь засновник і засновниця справді люди святі, у теологічному і моральному сенсах. Тяжко буває, коли це не так. Але хіба сама суть «Ковчегу», його принцип співпраці та життя з неповносправними, зміниться від того, що Жан Ваньє виявився несвятим?
Задумавшись над тим, що Легіонерам свого часу довелося постати перед питанням «відтяти себе від коріння», я зрозуміла, що це неправильно поставлене питання. Корінням кожного справжнього доброго діла в Церкві є Христос Господь. І від цього коріння ніхто й не збирався себе відтинати.
Крапля води, кажуть, це океан у мініатюрі. Кожна спільнота в Церкві — це свого роду «крапля води» цього океану Церкви, яка відображає його весь. Хіба від того, що Церква мала проблемних священників, вона перестала бути Церквою Христовою? Навіть коли цими проблемними священниками виявлялися Папи Римські, Намісники Христа. Але сам Христос, Засновник Церкви, таки незмінний і безгрішний. Спокушань через людей було повно, але вони ніколи не змінювали суті справи: Церква це Христос, а Христос це Церква, і що будує Бог, те тривке, а що грішне, те згорить, як солома. Якби Легіон будувався на отцеві Деґольядо особисто — справа була би скомпрометована безповоротно і її годилось би тільки закрити й вибачитися перед світом, що вона взагалі така була. Якби «Ковчег» будувався на одному Жані Ваньє особисто, він би не був нічого вартий по суті. Але все, що має в собі задум Божий, стояти буде, бо Бог того хоче. А щодо людських гріхів, то своїм учням Господь Ісус умив ноги на Тайній Вечері. Не руки і не голову. Тільки ноги. І не тільки тому, що то був повчальний «жест раба», а ще й тому, що загалом вони були чисті Словом Його, і омиття треба було невеликого.
Оце і є питання про наші корені. Люди — грішні, й це не новина. Сполоснути ноги у воді покути, і йти далі. А що вийшло на яв недобре у житті такої відомої людини, то це теж може бути на краще: більше буде кому за нього молитися.
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
