Роздуми над Божим Словом на суботу IV тижня Великого Посту
Численні з народу, почувши (Ісусові) слова, говорили: «Він дійсно пророк». Інші ж: «Він — Христос». Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде? Хіба в Писанні не сказано, що з роду Давидового Христос прийде, із села Вифлеєма, звідки був Давид?» І роздор виник із-за Нього серед народу. Бажали і схопити Його деякі, та ніхто не наклав рук на Нього. Повернулись, отже, слуги до первосвященників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели Його?» Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як Цей Чоловік говорить». Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести? Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у Нього? Та проклятий той народ, що закону не знає!» Але озвався до них Никодим, що приходив до Нього вночі, а був же один із них: «Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?» Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить». І розійшлися кожен до свого дому.
Йн 7, 40–53
У цьому уривку суцільна плутанина. Одні думали, що Ісус — пророк. Інші вважали, що Він — Месія. Треті сумнівалися щодо особливого покликання Ісуса через Його походження. Четверті взагалі хотіли взяти цього «галілеянина» під варту за Його слова, що викликали шок.
Та була ще одна група людей, яка не піддалася загальному хаосу. Ідеться про воїнів, які служили при Храмі. Вони вирішили не брати під варту Христа. Чому ж воїни не підкорилися наказу? Ось їхня відповідь: «Ніколи чоловік не говорив так, як Цей Чоловік» (Йн 7, 46). Щось в Ісусі Христі та Його манері говорити підштовхнуло їх зупинитися і замислитися. Слова Христа проникали в саме серце і змушували по-іншому глянути на Господа, чий Храм вони поклялися захищати.
В усіх нас є свої запитання, що стосуються віри. Нам буває важко зрозуміти і прийняти ті чи інші євангельські істини та вчення Церкви. Може, важкі події власного минулого вносять плутанину в наші думки. Що ж тоді робити? Повчитися в цих охоронців Храму слухати слово Христа.
Воно має величезну силу. І ми можемо відчути її, коли слухаємо Боже слово та відкриваємось на його дію. Будь-хто може зачерпнути з Біблії певну інформацію, та лише ті, хто прагне Бога, здатні почути Його слова як звернені до себе особисто. Те саме стосується всіх, хто шукає істину, хто відчуває внутрішню порожнечу, хто втомився жити тільки для задоволення тілесних потреб — власних і своїх близьких. Святий Дух знаходить спраглі, відкриті серця і приходить до них. Він дарує їм проблиск уявлення про Божу любов і пропонує продовжувати шукати Бога та йти за Ним.
Ми не знаємо, що пізніше сталося з тими охоронцями Храму, але одне точно: того дня їхнє звичне життя було порушене, і після цього вони навряд чи вже могли жити, як раніше. А ми?
«Прийди, Святий Духу! Допоможи мені чути Боже слово, звернене до мене, і втілювати його в життя».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
