Чому не можна ратифіковувати Стамбульську конвенцію? Пояснення Всеукраїнської Ради Церков

Ризики ратифікації Стамбульської конвенції мають спонукати українську владу розвивати національне законодавство з протидії домашньому насильству, щоб убезпечити суспільство від гендерної ідеології.

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій у зверненнях до керівництва держави і низки міністерств нагадала, що народ України в своїй більшості не підтримує ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульської конвенції). Причиною цьому є нав’язування цим документом гендерної ідеології, яка не стосується захисту від домашнього насильства, проте суттєво шкодить моральним засадам і сімейним цінностям українського суспільства.

У грудні 2019 року петиція  проти ратифікації Стамбульської конвенції набрала необхідні 25 тисяч голосів, однак громадськість не бачила на це помітної реакції з боку Президента України та Уряду. Натомість протилежна за змістом петиція у травні 2020 року спонукала до активної діяльності урядовців, спрямованої на просування ідеї ратифікації Стамбульської конвенції в Україні. Як повідомлялося, Президент Володимир Зеленський відповів на електронну петицію та підтримав ратифікацію Стамбульської конвенції.

На переконання ВРЦіРО, відсутність консенсусу в українському суспільстві щодо гендерної ідеології, коли поняття «стать» підміняється поняттям «гендер» з його визначеними на сьогодні понад п’ятдесят різновидів, стоїть на заваді ратифікації Стамбульської конвенції.

Такий викривлений підхід, який суперечить природному порядку статевої ідентифікації, може зробити Стамбульську конвенцію політичним і правовим інструментом для популяризації в українських школах і університетах нових “ґендерів” та одностатевих стосунків. Це занепокоєння обумовлюється тим, що конвенція прямо передбачає обов’язки держав-підписантів щодо навчання учнів «нестереотипним ґендерним ролям» (стаття 14 Конвенції).

Гендерна ідеологія спричиняє негативні наслідки у вигляді психологічних розладів, особливо серед дітей. Адже, згідно авторитетних наукових досліджень, рівень випадків суїцидів сягає 41% серед трансгендерних людей, що в кілька разів перевищує показники серед решти населення (4,6%), які не страждають гендерною дисфорією.

Популяризація ідеї щодо можливості гендерної самоідентифікації є небезпечним для майбутнього українського суспільства з огляду на катастрофічну демографічну ситуацію в Україні. Тому ті, хто просувають Стамбульську конвенцію, фактично виступають проти майбутнього України.

ВРЦіРО, не втручаючись в особисте життя кожної людини, рішуче виступає проти того, щоб органи державної влади популяризували одностатеві стосунки та надавали перевагу гендерній ідеології, всупереч положенням Конституції України про заборону державної ідеології.

Замість ратифікації Стамбульської конвенції релігійні діячі закликають розвивати національне законодавство України з протидії домашньому насильству та насильству проти жінок, як це роблять інші країни Європи, які також відмовилися від ратифікації цієї Конвенції (Великобританія, Ліхтенштейн, Латвія, Литва, Словаччина, Чехія, Угорщина, Болгарія, Молдова, Вірменія).