В суботу 2 листопада 2024 року на Янівському цвинтарі у Львові відбулось богослужіння біля могили святого єпископа Юзефа Більчевського, яке очолив митрополит Львівський Мечислав Мокшицький.
Листопад починається святкуванням перемоги над смертю. Перший день — урочистість Усіх святих, яку теж очолив архієпископ Мечислав; її відзначили на Личаківському цвинтарі. Наступного дня, у спомин Всіх померлих вірних, Свята Меса і розарієва процесія відбулись на Янівському цвинтарі; участь у богослужінні взяли численні священники та кількасот вірних, а проповідував єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава.
Бути святими — це не боятися жити у благодаті
— Ми традиційно збираємося в цей день на Месу біля святого Юзефа Більчевського; наш вівтар поставлений біля підніжжя його гробу, що дуже промовисте, — зазначив єпископ Едвард. — Варто усвідомлювати, що ми стоїмо біля гробу Святого. Що як єпископ Більчевський заслужив собі ще за життя на славу святого, так і кожен з нас покликаний до того, щоб бути святим: бути людиною глибокої віри. Святі, які нас супроводжують, кажуть нам, що ми, як люди, що живуть у такі тяжкі часи, потребуємо особливої довіри до Бога.
Єпископ Едвард нагадав про велику цінність відпустових Мес у дні октави за померлих і зазначив: ніби немає нічого складного в тому, щоб допомагати душам померлих своєю молитвою. Але, виявляється, для багатьох це не так:
— Нині, коли ми готуємося до Ювілею, під час візитації парафій я часто заохочую вірних ставати Апостолами надії. Лише три умови: щодня молитися визначену молитву, перебувати в освячувальній благодаті і давати свідчення. І зазвичай, коли доходимо до другої вимоги, багато з тих, хто спершу хотіли, — бояться прийняти цей обов’язок і стати Апостолами надії. Коли запитую: «Чому?» — «Бо не знаю, чи зможу залишатися в освячувальній благодаті».
Якби сьогодні постали з гробів ці померлі довкола нас, або наші близькі, і могли порадити, як нам жити, які кроки робити, який вибір, — то, думаю, першою і найважливішою відповіддю було би: «Перебувайте в освячувальній благодаті». Щоб ми не боялися жити у Божій близькості! Бо нам сьогодні цього явно бракує.
Вийди з гробу!
— В сьогоднішньому Євангелії про воскресіння Лазаря ясно видно, що Ісус приходить до тих, кого любив, — продовжив проповідь єпископ Кава. — Святий Амвросій казав, що сім’я Марії, Марти й Лазаря є прообразом християнської спільноти; і видно, що вона має свої труднощі: Лазар помер, як каже Ісус — «заснув». Якщо поглянути на нинішнє християнство, то ми, певно, теж трошки «заснули». Не повністю усвідомлюємо, що відбувається; бракує нам запалу захищати віру, бути насправді віруючими людьми і жити переконливо. Коли Ісус приходить, чуємо: Марта сумнівається, що Він може воскресити Лазаря. Ісус їй каже: «Я є воскресіння і життя»; вона відповідає: «Знаю»…
Кохані браття й сестри! Певно, саме в цьому на сьогодні є «гріб» нашого суспільства, набагато гірший за ці гроби, які ми тут бачимо: нам бракує віри. Ми сьогодні маємо знання і можемо ним ділитися, — але віри нам брак. Ісус запитує: «Чи ти віриш?», а не «чи знаєш». Може, ці слова Ісуса звернені сьогодні до тебе особисто: вийди з гробу! Наважся жити в освячувальній благодаті, бо святість — це мета нашого життя, і наш Покровитель, святий Юзеф Більчевський, це собою засвідчує.
Молячись за померлих, просімо також їхньої допомоги, щоб нам робити правильний вибір, не легковажити життям, — а особливо нині, коли переживаємо такі тяжкі часи, навчилися цінувати кожне людське життя. Молімося за померлих, бо благодать, яка завдяки нашій молитві сходить на них, проходить також через нас.
Вирушаймо з молитвою
Після звершення Євхаристії архієпископ Мечислав подякував присутнім представникам польського Консульства за надану допомогу в організації свята — зокрема, за лампади і свічки для могил, — і всім, хто допоміг у служінні цієї польової Меси, привіз вівтар, стільці, орнати, решту. Співав на богослужінні хор катедри Успіння Пресвятої Богородиці. Всіх згромаджених митрополит Львівський запросив на спільний Розарій за померлих.
Чимала колона вирушила територією Янівського цвинтаря, зупиняючись у визначених місцях для роздумів над почерговими Славними таємницями та виголошення інтенцій. Зокрема, четверту таємницю молилися біля Стрілецьких могил — за всіх загиблих у боротьбі за Батьківщину, і зокрема за тих, хто нині ціною свого життя захищає нашу державу й саме наше існування.
Фото автора