У червні особливим чином вшановуємо Пресвяте Серце Ісуса і молимося Літанію, яка складається з 33 закликів. Пропонуємо коментарі до кожного заклику цієї молитви, щоби вона стала ще глибшою та свідомішою.
Серце Ісуса, ублагання за гріхи наші
Ці слова почерпнуті з Першого послання святого Йоана Євангеліста: «Він — умилостивлення за наші гріхи, і не тільки за наші, а й за гріхи всього світу» (lЙн 2,2). Це означає, що Ісус узяв на себе всі наші гріхи та покутував за них, щоб нам вислужити прощення. Перша людина згрішила і занурила людство в безодню неправедності без можливості самостійно вийти з неї. Зробити це мав хтось невинний, а на землі були самі грішники.
Жодне створіння не могло гідно винагородити Божій величі. Видавалося, що гріх не можна було виправити. Господь, однак, не хотів назавжди втратити своє створіння, тому знайшов спосіб, щоб винагородження дорівнювало образі. Вирішив, що Син Божий стане людиною, прийме на себе людське тіло й душу і в такій постаті страждатиме, щоб дістати прощення за людські провини. Ясним блиском засяяли три Божі риси: справедливість, мудрість і доброта. Слово стало тілом. Божий Син оселився серед людей і приніс їм цілковите помилування. Такого винагородження Господь Бог не відкинув, бо його здійснив улюблений Його Син і воно мало безкінечну цінність.
В Ісусі Христі була віддана Господу Богу слава, на яку Він мав право і яку люди та збунтовані ангели відкинули. Одна краплина Христової Крові, одна сльоза, ба навіть один подих, звернений до Предвічного Отця, могли би змити гріхи світу; але наш Спаситель захотів пожертвувати Богу Отцю винагороду більшу, ніж було потрібно, винагороду превелику.
З першої хвилини свого земного існування Ісус жертвується Божій справедливості, погоджується на життя в бідності й численні впокорення, погоджується на життя, яке мало закінчитися в безодні страждання та в зневазі на Голгофі. То велика любов до людей спонукала Ісуса так учинити. Любов Господнього Серця, яка постійно триває і ніколи не закінчиться. Однією з причин, чому Ісус залишився в Пресвятих Дарах, є, власне, Його бажання заступатися за нами перед Отцем. Він хоче завжди бути посередником між грішним світом та Божою справедливістю, щоб випрошувати Боже милосердя для світу.
Ці роздуми мають нам ще раз нагадати, яким великим злом є гріх і яка велика ціна людської душі, для спасіння якої Син Божий так важко страждав. Ми повинні мати духа покаяння та не забувати про наші гріхи, отримавши прощення в Таїнстві Покаяння. Постійно перепрошуймо Господа Бога, особливо під час вечірніх молитов та на початку кожної Святої Меси.
фінансово.
Щиро дякуємо!
