Роздуми над Божим Словом на четвер XIV Звичайного тижня, рік ІІ
Коли Ізрáїль був дитятком, Я полюбив його, і з Єгипту покликав Я мого сина. Що більше Я їх кликав, то більш вони відходили від Мене. Вони ваалам жертви приносили, кадили перед різьбленими бовванами. Я самий, Я вчив Ефраїма ходити, брав їх за руки, але вони не розуміли, що то Я доглядав їх. Я притягав їх людяними мотузками, — поворозами любові. Я був для них, неначе ті, які здіймають ярмо в них із шиї. Я нахилявсь над ними й давав їм їсти. І як Мені тебе лишити, Ефраїме? Як Мені видати тебе на поталу, Ізрáїлю? Як Мені зробити з тобою те, що в Адмі? Вчинити з тобою те, що з Цевоїмом? Серце Моє в Мені обернулось, зворушився ввесь жаль Мій. Не виконаю палаючого гніву Мого, не буду нищити більш Ефраїма, бо Я — Бог, не людина; Святий посеред тебе; Я не вломлюся в місто.
Ос 11, 1–4. 8–9
Зрозуміло, що Бог — не людина; хіба це не очевидно?.. Не завжди. На наші уявлення про Бога часто впливає досвід людських взаємин. Усі ми граємо роль дітей чи батьків (або і тих, і тих одночасно); у нас є брати, сестри, друзі, колеги. Кожен із нас переживав у стосунках із ними розчарування, злість, нерозуміння… На жаль, увесь цей досвід ми проєктуємо на свої взаємини з Господом — що часто призводить до великих помилок і спотворення Його образу в нашій свідомості.
Коли Осія пророкував в Ізрáїлі (близько 750р. до Р.Х.), більшість людей поклонялась ідолам. У цій ситуації такий Бог, яким Його багато хто уявляє, ґрунтуючись на своїх стереотипах, мав би жорстоко покарати свій Вибраний народ. І зрада, за тією ж логікою, — достатня підстава для цього. Та, на щастя, Всевишній — Бог, а не людина. Його божественна реакція дивна і парадоксальна: Він дарує покуту й дружбу замість засудження і прокляття.
Саме так Господь сьогодні ставиться й до тебе. Він — сама Любов, ніколи не відкидає тебе. Як сказав Папа Франциск: «Ісус ніколи не б’є. Він очищає з ніжністю, милосердям і любов’ю».
Нам теж потрібне очищення? Без сумніву. Але як Христос нас очищає? Це важко описати в деталях, тим більше що Його підхід дуже індивідуальний. Але точно відомо, що Він — Пастир добрий, який прийшов для того, щоб ми «мали життя — щоб достоту мали» (Йн 10, 10).
Сьогодні, роздумуючи над цим фрагментом, спробуй подивитися на Господа з цієї точки зору. Згадай найгірше, що ти будь-коли зробив у своєму житті. Уяви, що Христос сидить поруч і дивиться на тебе зі співчуттям, милосердям і турботою. У Його очах відбиваєшся ти — Його улюблене дитя. Навіть якщо твоє серце задубіло від образ, злоби та розчарувань, дай Ісусові шанс розтопити й оживити його. Нехай Божа любов очистить тебе від кожного гріха і зцілить твою зранену душу.
«Господи Ісусе Христе, я вірю, що Твоя любов не схожа на нашу. Прости мені, грішному! Дякую Тобі, що огортаєш мене Своїми обіймами, хай би що я накоїв».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
