Межі толерантності

Ангели і демони (Angels & Demons)

США

2009

Режисер: Рон Говард

У ролях: Том Хенкс, Юен МакГрегор, Айелет Зурер

Новий фільм Рона Говарда за мотивами роману Дена Брауна не міг не привернути уваги. Скандали довкола першого фільму ще живі у пам’яті.

Сюжет – типовий для автора. Гарвардський учений розгадує низку загадок для того, щоб урятувати Ватикан від катастрофи, облаштованої як помста ілюмінатів. Було би лицемірством сказати, що фільм нецікавий. Він тримає глядача у напруженні завдяки блискавичним діалогам, неочікуваним поворотам сюжетної лінії, живій грі акторів і, звісно – тла фільму. Адже завдяки камері оператора ми потрапляємо до найпотаємніших куточків Ватикану. Дарма, що зйомки там не відбувалися, і все це – майстерно зроблені декорації. Спецефекти, до речі, також виконані на славу, не кажучи про вражаючий музичний супровід.

Разом з тим, фільм є викликом католицькій толерантності. Сам девіз фільму «Вони прийшли, щоби мститися» з точки зору вчення Церкви є неприйнятний. А тут ці «месники», вбрані в хабіти, перебувають у святая святих кожного католика. Інтриги, змови – майже стандарт у зображенні католицького кліру. Спекуляції довкола питання віри і знання, збереження традиції – просто не дивують. Утруднення з отриманням доступу до Ватиканської бібліотеки? – ті, хто колись намагався отримати дозвіл на користування архівами КДБ, можуть посміхатися загадковою посмішкою Джоконди. Я не можу пригадати жодного негативного стереотипу навколо Католицької Церкви, який би автори оминули: задіяно всі.

Сюжет розгортається на тлі смерті Папи Римського і проведення конклаву. Кадри майже один в один повторюють телетрансляції з Ватикану по смерті Йоана Павла ІІ. Зрозуміло, що ім’я не вказується, але від того не стає легше. Адже тиснуть на щирі почуття і сум багатьох мільйонів людей, які переживали смерть Йоана Павла ІІ як особисту втрату. Таких моментів, коли бере за живе не тому, що слідкуєш за фабулою, а тому що зачіпають твою віру, переконання, світогляд – можна чимало нашукати за 138 хв. демонстрації фільму. Мене особисто, крім усього іншого, зачепив кадр, коли з цінного рукопису Ватиканської бібліотеки було вирвано аркуш…

Після перегляду фільму залишилося відчуття, що от якби там ішлося про Мекку або Тадж Махал, то я б не мала жодних застережень. Але от як бути з почуттями мільйонів мусульман чи індусів… Ідеально було би, якби всі фільми були релігійно коректними, а до того часу доводиться розширювати межі своєї толерантності. Сподіваюся не до безкінечності.