Кожний спасеться крізь вогонь

Роздуми над Божим Словом на Урочистість освячення власного храму

У сьогоднішньому Євангелії ми довідуємося, чого насправді прагне Божий Син. Він прийшов на землю для того, щоби збудувати свою Церкву — житло й оселю Бога на землі. Отже, Церква — це Божа будівля, яку будує та підносить сам Господь. Однак Божий Син не будує ідеального, бездоганного, виключно надприродного явища. Він постановив будувати свою Церкву на скелі, якою є конкретна людина — Симон Петро, син Йонин: Я на цій скелі збудую МОЮ Церкву (Мт 16,18). Далі на вибраній скелі Ісус кладе живе каміння, щоб усі, хто належить до Його Церкви, зростали у взаємному будуванні та підтримці: ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі (Еф 2,22.)

Наступне, що ми повинні знати про Церкву, — це те, що Ісус не робить усього сам, але використовує допомогу своїх співпрацівників. Про це свідчить апостол Павло у листі до коринтян: Ми бо співробітники Божі, ви — Божа нива, Божа будівля. За благодаттю Божою, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, а інший на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує. Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос (1Кор 3, 9-11). Кожний єпископ та священник у Церкві продовжує в часі єдине спасенне діло Ісуса Христа. Господь основує Церкву, Він є її початком і Главою. Вибраною скелею є Петро, а дванадцятьма фундаментами Божого народу — Христові апостоли.

Оскільки в Христовій Церкві наявний також людський елемент, то її реальне видиме обличчя може бути дуже різним, як і самі люди: Коли ж хтось на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи, — кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається у вогні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно (1Кор 3, 12-13). Вигляд Божої Церкви значною мірою залежить від тривалих Божих та людських цінностей, — або ж короткочасних людських недосконалостей. Проте навіть золото й срібло потребують очищення вогнем. Самоцвіти ушляхетнюються грануванням та шліфуванням, щоб ясніше могли сяяти блиском Господнього вогню. Дерево, сіно й солома врешті-решт зникнуть із Церкви під впливом того ж самого Божого вогню Святого Духа, який випробовує діло кожного.

Господь Ісус довіряє людину людині у своїй Церкві. Він дозволяє діяти від Його імені: Хто вас приймає — Мене приймає, — каже Ісус до своїх дванадцятьох апостолів (Мт 10,40). Хто вірно будував на Христі Ісусі, продовжуючи Його діло на землі, той матиме велику нагороду: І коли чиєсь діло, що його він збудував, устоїться, той прийме нагороду, а коли чиєсь діло згорить, то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь (1Кор 3, 14-15). Навіть той, хто помиляється у Церкві та пробує будувати без Ісуса Христа, може спастися не інакше, як через той же вогонь, який випробовує все та всіх у Церкві. Тобто Extra Ecclesiam nulla salus — поза Церквою нема спасіння. Це твердження св.Кипріана — отця Церкви. Бог сам очищує кожну людину; але не інакше, ніж у своїй Церкві, яку Він прийшов збудувати, очистити і освятити.