Минуло вже з пів року відтоді, як о.Генрих Околотович вийшов на волю. У публічний простір тим часом продовжують просочуватись деталі про переслідування священника, яке продовжується в Білорусі.
На відповідних сторінках «БілЮрЗабезпечення» з’являються оголошення про продаж конфіскованого майна — автомобіля, земельної ділянки, ікон. Сам о.Генрих мовчить: такою була умова його звільнення. Говорити про те, що з ним сталося, він не може, — і його справа досі не набула належного розголосу.
ТГ-каналу «НІ війні!» вдалося дізнатися подробиці справи Околотовича від одного з випущених політв’язнів, який провів з отцем довгий час у колонії, у вересні минулого року; через дев’ять місяців — нову інформацію про його справу від інших колишніх свівв’язнів. Отже, що відомо на сьогодні?
Читайте також:
Білорусь: Лукашенко позбувається католицьких священників
Цвинтар під Воложином
Затримання о.Околотовича сталося на цвинтарі, куди його виманило КДБ. Отцю зателефонували й повідомили, що померла жінка і її треба поховати за католицьким обрядом. Отець приїхав на цвинтар — і побачив кілька бусів та людей у плащах. «Він підходить і каже: а де труна, кого треба ховати? А йому відповідають: тут нічого немає, ти приїхав за іншими завданнями. Надягли наручники, на голову — чорний шолом, щоб ніхто не бачив, кого і куди везуть».
Одночасно з отцем затримали двох його парафіян — чоловіка й жінку. Близько дев’яти місяців вони провели в СІЗО КДБ: від них домагалися свідчень про «зустрічі священника з іноземними дипломатами».
За Околотовичем на той час уже довго вели зовнішній нагляд, а в його плебанії у Воложині та в батьківському домі в селі Нова Миша встановили цілодобове прослуховування — але нічого, що доводило би шпигунство, знайти не вдалося.
Тоді КДБ затримала разом зі священником двох його парафіян; на них почали тиснути, щоб вони дали свідчення проти отця — з ким він зустрічався, що обговорював. Використали парафіян та їхнє затримання як важіль тиску на самого священника. Слідчий говорив прямо: «Якби ви любили свою паству, ви би підписали свідчення. А так вони через вас сидять».
Фактично, таке утримання парафіян під вартою задля примусу священника до певних дій як умова їхнього звільнення може кваліфікуватися як захоплення заручників.
Отці Околотович і Юхневич у нунціатурі після звільнення
Літаки, мільйон євро й анонімні експерти
Звинувачення, яке висунули о.Околотовичу, було фантастичним: він нібито якимось чином перенаправив літаки російських і білоруських ВПС у протилежний бік і тим самим завдав шкоди не лише Білорусі, а й військово-космічним силам російської федерації — сукупно на мільйон євро. Під час затримання у нього конфіскували близько 270 тисяч євро — переважно кошти парафії, а не особисті гроші священника; цю суму зарахували в покриття «боргу», залишок пред’явили до доплати в білоруських рублях. Тоді ж зі священника зняли хрестик. Щоб надати справі видимість доказової бази, до процесу залучили експертів з Академії національної безпеки Республіки Білорусь — усі вони виступали анонімно під вигаданими паспортними даними.
Слідчий Казєєв: «Ми б на самого Ісуса Христа за пів години завели справу»
Самі ж співробітники КДБ, приїжджаючи до священника в колонію, не приховували абсурдності того, що відбувається. «Ви самі розумієте, що ви до цих літаків і мільйона євро маєте такий самий стосунок, як я до балету», — казав один із них. І тут же подавав папери на підпис. Слідчий — за спогадами звільненого політв’язня, підполковник КДБ, чиє прізвище він ледве згадує («щось як Марат Казей», — каже він, маючи на увазі відомого білоруського піонера-героя), — формулював логіку системи ще відвертіше: «Ми б на самого Ісуса Христа за півгодини завели справу».
Йдеться найімовірніше про Олександра Володимировича Казєєва, 38‑річного слідчого КДБ. Цілком можливо, що саме він вів справу о.Генриха.
Флешка для нунція
Умова звільнення, яку КДБ запропонував о.Околотовичу, була особливою. Повернувшись до Воложина, він мав запросити Апостольського нунція на богослужіння й непомітно передати йому флешку з компроматом — щоби створити підставу для дискредитації дипломата. Як вдалося уточнити в Андрія Крилова, йшлося про часи, коли нунцієм у Білорусі був Анте Йозіч. Провокація проти нунція була не єдиною: за словами Крилова, аналогічні сценарії КДБ пропонувало розіграти і щодо інших іноземних дипломатів — насамперед польських. Отець відмовився від усього. «Я весь пройнятий церковними завданнями Божими. А те, чого ви від мене вимагаєте, це злочин. Я Бога не можу зрадити», — передає його слова один із політв’язнів, який сидів разом зі священником.
У колонії Околотович тримався. Давав поради — «не вимогливо, а за бажанням». Відвідування православної церкви на території ВК‑2 йому заборонили — як і всім політичним в’язням. Перед тим, як Крилова випустили, отець просив його про одне: «Докладайте зусиль, щоб засоби масової інформації все це дізналися». На переконання священника, режим боїться лише одного — публічності. «Це єдиний тиск, який можливо чинити».
Справа о.Юхневича: епізод 10-річної давнини
Про справу о.Анджея Юхневича відомо менше — спілкуватися з ним у колонії майже не давали. Через наданий «низький статус» він був фактично ізольований;розмови доводилося вести уривками, мимохідь. «Йду і ніби не про нього запитую», — пояснює політв’язень.
За його спогадами, суть звинувачення проти Юхневича була такою. Отець служив у Шуміліному, а його родина жила на Гродненщині. Під час одного з виїздів додому він увечері пройшовся вулицею з місцевою дівчиною — епізод 10‑річної давнини, який КДБ перетворило на кримінальну справу. Жодних скарг на священника дівчина в курію не подавала — ні тоді, ні потім. Під примусом вона дала свідчення про домагання та спробу насильства; на суд не з’явилася «з метою безпеки». Вирок ухвалили виключно на підставі її заяви — без свідків, понятих та медичних висновків.
Переклад CREDO за: Belarus2020
фінансово.
Щиро дякуємо!
