26 червня 2026 року у Львівській митрополичій базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії віряни Львівської архідієцезії разом зі своїми пастирями урочисто відзначили 25‑ту річницю Апостольської подорожі святого папи Йоана Павла ІІ в Україну.
Всі разом дякували за беатифікацію двох львівських душпастирів — нині вже святих: архієпископа Йосифа Більчевського та о.Зигмунта Гораздовського, засновника Згромадження Сестер Святого Йосифа Обручника.
Святу Месу очолив Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас у співслужінні з головою Конференції римо-католицьких єпископів України Віталієм Скомаровським, ординарієм Луцьким, архієпископом Мечиславом Мокшицьким, митрополитом Львівським, та архієпископом Ренато Боккардо, який прибув з Італії, щоби взяти участь у ювілейних заходах. У спільній молитві також взяли участь єпископи Кам’янець-Подільської та Харківсько-Запорізької дієцезій, численні священники, гості й віряни.
У проповіді Апостольський Нунцій зосередився на події, яка під час перебування св.Йоана Павла ІІ у Львові мала особливе значення: проголошення блаженними двох великих пастирів Львівської архідієцезії — архієпископа Йосифа Більчевського та священника Зигмунта Гораздовського:
— Рівно 25 років тому, 26 червня 2001 року, тут, у Львові, святий Йоан Павло ІІ беатифікував двох пастирів Львівської архідієцезії. Шлях до беатифікації був плодом великої праці багатьох людей, зокрема кардинала Мар’яна Яворського та його співробітників, які доклали зусиль для підготовки необхідної документації. Обидва блаженні пастирі згодом були проголошені святими: 23 жовтня 2005 року їх канонізував папа Бенедикт XVI.
Говорячи про духовну спадщину святих Львова, Апостольський Нунцій наголосив, що святість однієї людини часто стає джерелом натхнення для інших:
— Історія святих часто показує нам, що святість одного з нас допомагає зміцнювати святість наших братів і сестер. Наприклад, коли ми кажемо, що Зигмунт Гораздовський — це «святий бідних», бо серед своїх численних справ він приділяв особливу увагу дітям сімей із труднощами, бідним і хворим, — ми знаємо, що також і засновник братів і сестер альбертинців, Адам Хмельовський (святий брат Альберт), іноді приходив до гуманітарної кухні о.Гораздовського.
Своєю чергою, історія архієпископа Більчевського пов’язана з історією деяких інших святих уже самим фактом його єпископського рукоположення. Як згадував Йоан Павло ІІ під час його беатифікації: «Блаженного архієпископа Більчевського висвятив кардинал Ян Пузина, єпископ Краківський. Поруч із ним як співсвятителі були блаженний Йосиф Севастіян Пельчар, єпископ Перемишльський, і Слуга Божий Андрей Шептицький, греко-католицький архієпископ. Чи це не була подиву гідна подія? У цьому випадку Дух Святий звів разом трьох великих Пастирів, із яких двоє вже проголошені блаженними, а третій, якщо це Богові угодне, ним буде». Ці короткі роздуми допомагають нам пам’ятати, що приклад святості також розпалює прагнення до святості у близьких. Тож сьогоднішнє святкування є нагодою не лише згадувати історію, але й відкрити важливість молитви до святих та віри у сопричастя святих. Проблема не в тому, що святі не можуть заступитися за нас, а в тому, що ми мало віримо і мало просимо про їхнє заступництво. Тим часом святі, перебуваючи у Божій славі, продовжують молитися за Церкву та людей на землі.
Підсумовуючи екскурс у життя св.Зигмунта і св.Йосифа, архієпископ Вісвальдас сказав:
— Деякі історики розповідають, що в роки перед Першою світовою війною місто Львів було ворожим для бідних. Але двоє цих святих разом з іншими святими людьми перетворили Львів на світ, трохи більше схожий на той, що створений Богом, а не на той, що створений дияволом — у якому бідні та самотні всіма забуті, а слабкі не знають, де просити допомоги. Саме з цієї причини сьогоднішнє святкування є дуже інтенсивним моментом для нас, коли ми об’єднуємо наші серця з Пресвятим Серцем Ісуса, щоб Він зігрів нас і зробив здатними по‑справжньому любити наших братів і сестер.
І на завершення нунцій нагадав слова святого Йоана Павла ІІ, які 25 років тому стали духовним заповітом для Львівської архідієцезії:
«Duc in altum! Випливи на глибінь, львівська латинська Церкво! Господь з Тобою! Не бійся труднощів, які також і сьогодні трапляються на твоїй дорозі. З Христом ти будеш непереможною. Відважно вибери святість!»
Ці ювілейні урочистості — не лише щоби вшанувати святого Папу, але й щоб подякувати за свідчення святих пастирів Львівської землі, та за покликання сучасної Церкви — продовжувати їхній шлях віри, милосердя і служіння. Після Святої Меси, на знак подяки за беатифікацію свого засновника, сестри зі Згромадження Святого Йосифа поклали квіти до пам’ятної таблиці св.Йоана Павла ІІ, розміщеної на стіні митрополичої базиліки, а владики посадили дерево перед колишнім семінарійним храмом, поруч із митрополичою курією.
фінансово.
Щиро дякуємо!
