Роздуми над Божим Словом на 19 грудня
За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета. Вони обоє були праведні перед Богом, ходячи непорочно у всіх Господніх заповідях і наказах. Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна, й обоє постаріли в днях своїх. І сталося, що, коли він за порядком своєї черги виконував священницьке служіння перед Богом, за звичаєм священства випав йому жереб, щоб кадити, увійшовши до Господнього храму. А весь натовп у годину кадіння молився знадвору. І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника. Захарія, коли побачив, здригнувся, і страх напав на нього. Та ангел промовив до нього: «Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя вислухана, і твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його іменем — Йоан. І буде тобі радість та ликування, і багато хто зрадіє з його народження. Бо він буде великий перед обличчям Господа; і ані вина, ані п’янкого напою не питиме; і буде наповнений Духом Святим ще з утроби своєї матері. І багатьох синів Ізраїля він наверне до Господа Бога їхнього; і він ітиме перед Його обличчям у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до розважливості праведних, щоби приготувати Господу готовий народ». І промовив Захарія до ангела: «З чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх». У відповідь ангел сказав йому: «Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед обличчям Бога; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це. І ось ти будеш німим і не зможеш говорити аж до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!» Народ чекав на Захарію і дивувався, чому він затримувався в храмі. Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він давав їм знаки й залишався німим. І коли виповнилися дні його священнослужіння, він пішов до свого дому. А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи: «Так мені вчинив Господь у дні, в яких зглянувся, щоби зняти мою ганьбу між людьми».
Лк 1, 5-25
Шанувальникам футболу знайома така ситуація: здається, що все втрачено і улюблена команда вилітає з ліги чемпіонів, але на останній секунді матчу стається диво — забито рятівний гол, здобуто перемогу! Надія повертається, історія продовжується!
Так само надзвичайно діється і в сьогоднішньому євангельському фрагменті. Не раз у Святому Письмі Бог приходив на допомогу безплідним батькам. Згадаймо, наприклад, історію Сари або незнаної на ім’я дружини Маноаха, або Анни, матері пророка Самуїла. Єлизавета також потрапляє до цього дивовижного списку (див. Бут 18, 10-14; Суд 13, 2-7; 1Сам 1, 1-20). Тож про що нам говорять усі ці дивовижні історії?
Відповідь досить проста: Бог чує молитви свого народу. Кожну окрему молитву. Він почув тугу в серцях Сари, дружини Маноаха та Єлизавети; чув слізні благання Анни у святині в Шіло; і чує наші молитви, вимовлені та невимовлені. Бог не є ані глухим, ані байдужим. Пам’ятаймо про це, коли молимося. Всевишній насправді чує всі наші молитви!
Іноді ми дивуємось: «Чому Бог так довго не відповідає?» Але корисніше запитати: «Що говорить Біблія про те, Хто такий Бог, і як це стосується моєї ситуації? Як Він хоче вести мене?» Сьогоднішні читання показують, що Бог пам’ятає і дбає про все. Але варто згадати, що саме ми часто забуваємо про Господа й не шукаємо Його волі у своєму житті. І це є причиною багатьох негараздів і блукань у темряві, безплідних планів та болісних розчарувань.
Господь був вірний упродовж численних віків біблійної історії; Він вірний і нам, бо ми — Його діти. Він завжди ретельно готує кожне своє чудо, навіть якщо ця підготовка займає роки, як це було з Єлизаветою. Тому сьогодні ми можемо крокувати вперед силою віри. На всі остаточні відповіді нам доведеться чекати до дня нашої зустрічі з Ним у Небесному Царстві. Лише тоді, коли побачимо Його віч-на-віч, дізнаємося всю правду про себе та про дію Бога в нашому житті.
Тож нагадуймо собі, що Бог завжди вірний, що Він завжди чує нас і дбає про нас і наше оточення. Нехай це буде міцним фундаментом нашої віри. На свої претензії до Бога, що Він його не почув і не відповів на його звернення, пророк Авакум отримав таку відповідь: «…хоч би й забарилось, ти Його жди: воно бо збудеться напевно» (Ав 2, 3). Або, як кажуть футбольні шанувальники: «Надія є, все може змінитись, поки не пролунає фінальний свисток арбітра».
«Отче, допоможи мені довіряти Твоїй вірності й любові і терпеливо чекати на Твою відповідь».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
