500 років екскомуніки Лютера: вийшов новий переклад Декларації про виправдання

У п’ятисоту річницю видалення з Церкви (екскомуніки) Мартіна Лютера вийшов новий переклад італійською мовою Спільної декларації про виправдання, яку католики з лютеранами підписали 1999 року в Аугсбурзі.

Цей документ став значущим кроком у діалозі між католиками й лютеранами. Він допоміг подолати найсерйознішу відмінність між цими двома віросповідними спільнотами: питання виправдання. У декларації з’являється ствердження, що виправдання не є ділом наших заслуг, але наслідком Божої благодаті та віри у спасительну міць Христа.

Найновіше видання, актуалізоване й виправлене, підготували Папська рада сприяння єдності християн та Всесвітня лютеранська федерація. Мета публікації — пропагувати цей історичний екуменічний документ і його подальше впровадження. Декларацію перевидали в день, коли 500 років тому колишній монах-августинець Мартин Лютер був видалений із лона Вселенської Церкви. В цьому жесті йшлося про підкреслення рішучого наміру продовжувати спільний шлях від конфлікту до єдності. У спільній передмові до італійського видання декларації кардинал Курт Кох, префект Папської ради підтримки єдності християн, і пастор Мартин Юнге, генеральний секретар Лютеранскої федерації, пишуть: «Ми не можемо зробити так, щоб історії поділів не існувало, але вона може стати частиною нашої історії примирення».

«Католики і лютерани почали спільно йти дорогою примирення», — сказав Папа Франциск, висловлюючи подяку за 50 років діалогу між Всесвітньою лютеранською федерацією і Католицькою Церквою під час екуменічної молитви в Лунді у Швеції, в жовтні 2016 року, куди він подався з нагоди 500-річчя реформації. «Завдяки діалогу та спільному свідченню ми вже не чужі. Навпаки, ми навчилися, що те, що нас єднає, більше за те, що нас розділяє», — заявили за цієї нагоди разом представники Католицької Церкви і лютеран.

Від 1999 року, в різний час, три інші протестантські віросповідні спільноти всесвітнього рівня (методисти, англіканці та реформати) офіційно долучилися до того, що спершу було виключно католицько-лютеранським порозумінням. Також і у випадку цих церковних спільнот, завдяки Спільній декларації вдалося подолати багатовікові суперечки та непорозуміння. Єпископ Браян Фаррелл, секретар Папської ради підтримки єдності християн, пояснив, що означає вчення про виправдання:

«Питання зводиться до того, що або хтось спасається завдяки Христовій благодаті, або завдяки своїм добрим учинкам, і це було протягом століть лінією розмежування між католиками і протестантами. Завдяки Спільній декларації про виправдання, після численних екуменічних розмов ми зрозуміли, що в основі наші доктрини сходяться. А отже, знайдено розв’язання проблеми, яка виглядала невирішуваною. Ми погодилися, що немає жодних суперечностей у питанні, яке є основоположним, центральним пунктом доктрини. Нині наші стосунки, після цього великого порозуміння у справі виправдання, переходять від конфлікту до спілкування. Вочевидь ця справа ще не закінчилася. Ми постійно в дорозі, але клімат приязні та співпраці, як і взаємної пошани, уже чималий».