Літургійні читання на 20 листопада (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Свв. тридцять трьох мучч., що в Мелітині.
Преп. чудотворця Лазаря, що постив на Галисійській горі.
Преп. Йосафати Гордашевської
Пресвятої Богородиці, Матері Божого Провидіння

Апостол
2 Кор 5, 1-10

1 Браття,  ми знаємо, що коли наш земний дім тіла буде зруйно­ва­ний, то маємо будівлю від Бога: дім нерукотворний, вічний, на небесах. 2 Тому ми й зітхаємо, прагнучи зодягнутися в нашу небесну будівлю, 3 щоб, хоч і [одягнені], ми не ви­явилися нагими. 4 Бо ми, які перебуваємо в наметі, зітхаємо під тягарем, оскільки хочемо не роздягтися, а зодягнутися, щоб смерт­не було поглинуте життям. 5 Той, хто створив нас для цього, це — Бог, який дав нам завдаток Духа.
6 Отже, завжди маючи відвагу, зна­ємо, що коли живемо в тілі, пе­ре­­буваємо далеко від Господа, 7 адже ми живемо вірою, а не тим, що бачимо. 8 Відвагу ж маємо та уподобання для того, щоб краще покинути тіло та перебувати з Господом. 9 Тому ми і стараємося, — чи перебуваючи в тілі, чи покидаючи його, — бути любими Йому. 10 Адже всі ми маємо з’явитися пе­ред судовим престолом Христа, щоб кожний одержав згідно з тим, що в тілі робив: добро чи зло.

Євангеліє
Лк 7, 1-10

1 Коли Ісус закінчив усі cвої слова до людей, які слухали Його, то пі­шов у Капернаум. 2 Раб одного сотника, яким той дорожив, тяжко занедужав і вми­рав. 3 Коли сотник почув про Ісуса, послав до Нього юдейських старших, благаю­чи, щоби прийшов і врятував його ра­ба. 4 Прийшовши до Ісуса, вони бла­гали Його ревно, кажучи: «Він гід­ний того, щоб Ти йому це зро­бив, 5 бо любить наш народ і синагогу нам збудував». 6 Ісус пішов з ними. Коли вже був не­далеко від дому, сотник послав друзів, щоб сказали йому: «Господи, не трудися, бо я не до­стойний, щоб Ти зайшов під мій дах; 7 тому я не вважав себе гідним прийти до Тебе. Але скажи слово — і видужає мій слуга. 8 Ажде і я людина підвладна, і воїнів маю підлеглих; кажу одному: “Іди”, — і він іде, а іншому: “Прийди”, — і він приходить, а рабові своєму: “Зроби це”, — і він робить». 9 Почувши це, Ісус здивувався і, обернувшись до натовпу, який йшов за Ним, промовив: «Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри!» 10 Коли посланці повернулися до­дому, знайшли раба здо­­ровим.

Преподобної:

Апостол
1 Кор 4, 9-16

9 Але я вважаю, що Бог поста­вив нас, апостолів, останніми, наче при­речених на смерть, адже ми стали ви­довищем для світу, для ангелів і для людей. 10 Ми нерозумні заради Христа, ви ж мудрі в Христі; ми немічні, ви сильні; ви в пошані, ми в безчесті. 11 Навіть тепер ми голодні та спраг­лі, голі й биті; ми тиняємося, 12 трудимося, працюючи влас­ними руками. Коли нас обража­ють, ми благословляємо, коли пере­слі­ду­ють — терпимо, 13 коли лають — молимося; ми ста­ли, наче сміття для світу, як по­кидьки для всіх аж досі. 14 Не соромлячи вас, це пишу, але повчаю як своїх любих дітей. 15 Бо хоч і маєте безліч учителів у Христі, але батьків небагато; я ж через Євангеліє породив вас у Христі Ісусі. 16 Тож благаю я вас: наслідуйте ме­­не, [як і я — Христа].

Євангеліє
Йн 20, 19-31

19 Того ж першого дня тижня, пізньої пори, коли двері, де зібрали­­ся [Його] учні, були замкнені зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм: Мир вам! 20 Промовивши це, показав їм руки та бік. Поба­чив­ши Господа, учні зраділи. 21 Тоді Ісус знову сказав їм: Мир вам! Як послав Мене Отець, — і Я по­­­силаю вас! 22 Промовивши це, Він дихнув і каже їм: Прийміть Святого Духа! 23 Кому простите гріхи, — будуть прощені їм; кому затримаєте, — будуть затримані. 24 Тома, один із дванадцятьох, зва­ний Близнюком, не був з ними, ко­ли прийшов Ісус. 25 Тож інші учні розповідали йому: Ми бачили Господа! Та він ска­­зав їм: Поки не побачу на Його ру­­ках ран від цвяхів і не вкладу мо­го паль­ця в рани від цвяхів, не вкла­ду своєї руки в Його бік, — не по­вірю! 26 Через вісім днів знову були всередині будинку Його учні, й Тома з ними. Прийшов Ісус крізь замкне­ні двері та став посередині й ска­зав: Мир вам! 27 Потім каже Томі: Поклади сю­ди свій палець, поглянь на Мої ру­ки, простягни свою руку і до­торк­нися до Мого боку, — і не будь не­віру­ю­чий, але віруючий! 28 У відповідь Тома сказав Йому: Господь мій і Бог мій! 29 Каже йому Ісус: Тому що ти по­­бачив Мене, ти повірив? Бла­жен­ні ті, які не бачили, а повірили! 30 Багато інших чудес зробив Ісус перед своїми учнями, які не за­пи­сані в цій книзі. 31 А це було написане, щоб ви пові­рили, що Ісус є Христос, Син Бо­жий, і щоб вірячи, життя мали ви в Його Ім’я.

Богородиці:

Апостол
Гал 4, 4-7

4 Коли ж прийшла повнота часу, Бог послав свого Сина, який на­ро­дився від жінки і був під Законом, 5 аби викупити тих, які під Законом, щоб ми одержали усинов­лен­ня. 6 А оскільки ви — сини, то Бог по­слав у наші серця Духа свого Сина, який кличе: Авва, Отче! 7 Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то [через Христа] й спад­ко­є­мець Божий.

Євангеліє
Йн 2, 1-11

1 Третього дня було весілля в Кані Га­лілейській; була там мати Ісуса. 2 Ісус зі своїми учнями також був за­прошений на весілля. 3 Як забракло вина, Ісусова мати каже Йому: Не мають вина! 4 А Ісус їй каже: Що до того Мені й тобі, жінко? Ще не настав Мій час. 5 Його мати промовила до слуг: Зробіть, що тільки Він вам скаже. 6 Було там шість кам’яних посу­дин для води, яку використовували для юдейського очищення; кожна вміщала дві чи три міри. 7 Каже їм Ісус: Наповніть посу­ди­ни водою! І наповнили їх ущерть. 8 Ще каже їм: Тепер зачерпніть і занесіть до старости! І вони по­несли. 9 Коли староста покуштував воду, яка стала вином, то не знав, звідки воно; слуги ж, які зачерпували воду, знали, тоді староста закликав моло­дого 10 та й каже йому: Кожна людина по­дає спочатку добре вино, а гірше — як нап’ються; [а] ти зберіг доб­ре ви­но дотепер! 11 Такий початок чудес зробив Ісус у Кані Галілейській, виявивши славу Свою; і Його учні по­ві­ри­ли в Ньо­го.

Біблійні роздуми