Папа визнав героїчність чеснот черниць, які стали жертвами епідемії

Троє італійських черниць, які померли 1995 року в Демократичній Республіці Конго (ДРК) через епідемію еболи, — кандидатки на славу вівтаря. Незважаючи на поширення вірусу, сестри продовжували допомагати бідним у цій африканській країні ціною свого життя.

20 лютого 2021 року Папа Франциск визнав героїчність їхніх чеснот. Для беатифікації черниць потрібно ще чудо за їхнім заступництвом.

Сестри Флоральба Ронді, Кларанджела Ґілярді та Дінароса Беллері належали до Інституту Сестер бідних, заснованого в Бергамо, на півночі Італії, блаж. Алоїзієм Палаццоло. Тому зазвичай їх називають сестрами інституту Палаццоло.

Флоральба Ронді (1924р.н.) померла в Мосанго в ДРК 25 квітня 1995р. Кларанджела Ґілярді (1931 р.н.) померла в Кіквіті 6 травня 1995р., а Дінароса Беллері (1936 р.н.) померла також у Кіквіті 14 травня 1995р. Вони доглядали за хворими на еболу в лікарні Кіквіта, від яких заразилися цією хворобою. Уже хвора, сестра Дінароса, коли її запитали, чи вона не боїться, відповіла: «Я тут, щоби служити бідним».

Навесні 1995р. у місті Кіквіт спалахнула епідемія невідомої хвороби, викликаної вірусом; пізніше її назвали еболою. Цей вірус викликає геморагчіну лихоманку, яка призводить до смерті. Хвороба, що розповсюджувалася блискавично, щоденно збирала сотні й навіть тисячі жертв не лише в Кіквіті, а й в інших містах ДРК. Сестри з Інституту Палаццоло, які багато років працювали в цій країні, вирішили залишитися з людьми, серед яких провели чималу частину свого життя. Шестеро з них — Аннельвіра Оссолі, Дінароса Беллері, Даніеланджела Сорті, Флоральба Ронді, Кларанджела Ґіларді та Вітароса Дзордза — попри постійну небезпеку не покинули хворих, до кінця доглядаючи за ними. Через це вони по черзі стали жертвами смертельного вірусу, Але врятували багато людських життів. Сестра Оссолі була провінціальною настоятелькою згромадження.

У листопаді 1995р. президент Італії посмертно нагородив шістьох черниць медалями «За громадянську мужність». 2013р. розпочався їхній беатифікаційний процес. Незважаючи на роки, що минули, пам’ять про них живе серед мешканців Конго.