Ісус на хресті ніби передає свій духовний заповіт — стриманий у словах, але за силою рівний знаменитій промові на Тайній Вечері.
Із подій, які супроводжують смерть Христа, широко описаних євангелістами, а також зафіксованих у літописах класичної римської історії, ми виберемо кілька невеликих, але драматичних моментів. Вони виражені в останніх словах Розіп’ятого, які Він промовляє, прибитий до хреста, задихаючись у страшній агонії.
7 слів Ісуса на хресті
Це сім речень, які в грецькій редакції Євангелія складаються з сорок одного слова, включно з займенниками і частками. Вони набули спільної назви Сім слів Христа на хресті й були укладені, згідно з традицією, в різному порядку.
Домінує порядок (…), запропонований монахом-картузіанцем Людольфом Саксонським — автором, імовірно, першої Vita Christi, своєрідної біографії, опублікованої 1474р. в Страсбургу і відтоді перевиданої 88 разів.
Отже, це запропонований ним порядок, до якого ми внесли незначні зміни, розмістивши — згідно з думкою багатьох — слова, звернені до Матері та улюбленого учня перед словами, зверненими до розкаяного злочинця (і в порядку, зворотному до того, який запропонував Людольф):
1.До тих, хто розпинає: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк 23,34).
2.До Марії: «Жінко, ось Син твій». До улюбленого учня: «Ось матір твоя» (Йн 19,26-27).
3.До розкаяного злочинця, розіп’ятого поруч із Ним: «Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зо Мною в раї» (Лк 23,43).
4.«Eli, Eli, lema sabachthani?» — тобто «Боже мій, Боже мій, чому Ти Мене покинув?» (Мт 27,46; Мк 15,34; пор.Пс 22,2).
5.«Спраглий Я!» (Йн 19,28).
6.«Звершилось» (Йн 19,30).
7.«Отче, у Твої руки віддаю духа Мого!» (Лк 23,46; пор. Пс 31,6).
Заповіт Ісуса
Ісус на хресті ніби передає свій духовний заповіт, стриманий у словах, але за силою рівний знаменитій промові на Тайній Вечері, що описана в четвертому Євангелії (Йн 13, 12-17).
Отже, неправда те, що каже відомий виконавець спірічуелс: «Його прибили до хреста і Він не прошепотів ні слова…» Хоча в цьому, сповненому духу, співі йдеться про те, що Він пішов на розп’яття без нарікань, як месіанський Слуга Господній, оспіваний пророком Ісаєю: «Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст» (Іс 53,7).
Цю тишу також використав, серед інших, німецький письменник Генріх Бьолль у назві однієї зі своїх книжок «І не поскаржився ні словом» (1953р.), романі про пару «розіп’ятих людських істот». Ісус, попри зазнані страждання, промовляє ці слова, які — як бачимо — мають величезний вплив не лише на віру, а й на всю західну культурну традицію.
Смерть Христа
Але, перш ніж перейти до глибшого коментування цієї збірки слів Ісуса, які — як ми покажемо далі — не раз використовувалися в музиці, народній традиції та літературі, ми коротко реконструюємо події, що призвели до смерті Христа на вершині невеликого пагорба в Єрусалимі, такої собі скелі, званої арамейською Голгота, тобто «Череп-місце» (Мт 27, 33; Мк 15,22; Лк 23,33; Йн 19,17), що латиною перекладається як calvaria.
Ми маємо намір запропонувати не лише необхідну екзегезу, а й кілька порад, які допоможуть у розумінні та роздумах. Ми усвідомлюємо, що навколо Страстей і смерті Ісуса нині є величезна бібліографія, яка часто може налякати читача.
Достатньо навести як приклад фундаментальну монографію The Death of the Messiah, яку американський екзегет Раймонд Е. Браун (1928-1998) опублікував 1994р. у Нью-Йорку в двох томах, а її однотомний італійський переклад 1999р. налічує 1815 сторінок!
Слова Ісуса на хресті. Що вони означають?
Перш ніж і ми, у значно скромнішій формі, крок за кроком підемо за цими подіями та ступимо на Голготу, щоб почути останні слова Ісуса, які Він раз шепоче, раз кричить, — надамо слово дуже різним авторам, щоби зробити вступ до нашої подорожі. З одного боку, ми підкреслимо реалізм розп’яття, який для Євангелія є виразним доказом Втілення: Христос проходить власною людською територією — територією кінця, смерті, скінченності, — ставши братом усіх чоловіків та жінок (…).
Іншим аспектом буде мовчання Отця щодо розіп’ятого Сина, яке завжди справляє величезне враження. Письменник Джузеппе Берто (1914-1978) у своєму вигаданому «Євангелії Юди», названому «La Gloria» і виданому в рік його смерті, у сцені з воланням «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?» писав: «Відповіді немає. Тоді Ти з криком віддаєш духа… О Вічний, кличу до Тебе з місць надто глибоких: Господи, не слухай мого голосу».
Лука, як побачимо, пом’якшує цю страшну пустку неприсутності повним довіри криком помираючого Ісуса до Отця — сьомим і останнім Його словом. Істина втілення Божого Сина, однак, припускає також переживання внутрішньої темряви, переживання у повному вимірі досвіду Йова, біблійної фігури, яку часто читають у христологічному ключі.
Уривок із книжки «Сім слів Ісуса на хресті» кардинала Джанфранко Равазі.