Хрест постійно присутній у звіщенні Доброї Новини, є його інтегральною частиною ще навіть до початку проповідування. Збагнути й засвоїти цей факт, не обурюючись ним і наслідуючи Ісуса, заохотив священиків Папа у день складення Богові подяки за дар священства.
«Година радісного звіщення та година переслідувань і хреста крокують пліч-о-пліч». Про це Єпископ Рима нагадав священикам своєї дієцезії, разом із якими вранці у Великий Четвер, 1 квітня 2021р., відслужив у базиліці св.Петра Святу Месу Мира. Вона є особливим моментом єднання пресвітерів і єпископа, коли складають подяку за дар священства, пише Vatican News.
Зародок насильства
Зупинившись на розповіді св.Луки про те, як Ісус навчав у синагозі в Назареті, Папа Франциск звернув увагу: одне речення, яке хтось пробурмотав, швидко поширилося. «Чи ж це не син Йосифа?» Це неоднозначні слова, відзначив Святіший Отець, адже хтось може вживати їх для висловлення радості й захвату, що хтось настільки простого походження промовляє з таким авторитетом; але хтось вживатиме їх у зневажливому сенсі, мовляв, що отой собі думає.
«Формально могло би здаватися, що є можливість вибору. Але коли поглянемо на наслідки в цьому конкретному випадку, то ці слова містили зародок насильства, яке вибухнуло проти Ісуса», — зауважив Святіший Отець. Ідеться про фразу, яка веде до рішучої дії, коли хтось каже: «Це вже занадто», а тому атакує іншого або ж забирається геть.
Отрута «самоспасіння»
Ісус же, який іноді мовчав або ж відпливав на інший берег, цього разу не відмовився від коментаря, викриваючи «лукаву логіку», що приховувалася під простенькою, на перший погляд, фразою його земляків. «Ви, певно, скажете мені цю приповідку: лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут, на твоїй батьківщині».
«Спаси себе самого». Саме в цьому, за словами Святішого Отця, «полягає отрута». Й ці слова переслідуватимуть Ісуса аж до хреста.
«Господь, як завжди, — зауважив Папа, — не вступає в діалог із лукавим духом, а відповідає лише Святим Письмом. Також і пророки Ілля та Єлисей не були прийнятими своїми співгромадянами — що, натомість, зробити фінікійська вдова та прокажений сирієць: двоє чужинців, двоє сповідників іншої релігії».
Година, що не настала, та завжди існує
Ісусове слово спроможне вивести на яв те, що людина носить у своєму серці, й це зазвичай мішанина зерна та куколю, що викликає «духовну боротьбу». Ми стоїмо перед необхідністю розпізнавати і вирішувати, й у цьому випадку Його слово не було прийняте, а гнів спонукав натовп схопити Ісуса, щоби скинути зі скелі. Але, як зазначає євангеліст, «ще не прийшла година», а тому Він, пройшовши між ними, пішов далі…
«Не настала година; але швидкість, із якою розпалилися шаленство та озвіріле заповзяття, спроможні убити Господа в цю мить, показують нам, що година завжди існує. Саме це хочу розділити сьогодні з вами, дорогі священники: година радісного звіщення та година переслідування й хреста крокують пліч-о-пліч», — сказав Папа. Він підкреслив, що звіщення Євангелія завжди поєднане з конкретним хрестом, бо «лагідне світло» Божого слова породжує ясність у готових серцях та замішання в тих, які такими не є, — що ми постійно бачимо в Євангелії.
Хрест не залежить від обставин
Що ж можна почерпнути для свого священницького життя, споглядаючи оту передчасну присутність хреста, тобто нерозуміння, відкинення й переслідування вже на початку євангельської благовісті? За словами Папи, хрест присутній у житті Ісуса ще перед Його народженням. Він присутній вже у тривозі Марії, в неспокої Йосифа, у переслідуванні з боку Ірода. Ця дійсність допомагає нам зрозуміти, що «хрест не є пізнішим, принагідним фактором, породженим кон’юнктурою». Хрест «не залежить від обставин».
«Чому Господь обійняв хрест в усій його цілості? Чому Ісус прийняв цілі Страсті? Він прийняв зраду й покинутість друзями вже від Тайної Вечері; прийняв незаконне ув’язнення, прискорений процес, непропорційний вирок, безпричинне озлоблення ляпасів і незаслужених плювків… Якби обставини визначали спасенну могутність хреста, Господь не мусив би все приймати. Однак, коли прийшла Його година, Він прийняв увесь хрест. Бо в хресті немає двозначності», — сказав Папа.
Протиотрута від лукавого
Наступник святого Петра зазначив: у хресті є те, що становить «інтегральну частину нашого людського стану», але й те, що не належить до нашої крихкості, бо є наслідком «укусу змія». Той же, бачивши невинного розіп’ятого, жалить Його і пробує отруїти та дискредитувати все Його діло. «Це отрута лукавого, який не перестає повторювати: спаси себе самого», — сказав Папа, підкреслюючи, що саме при цьому «жорстокому та болючому укусі» виявляється Божий тріумф. Як писав святий Максим Ісповідник, диявол, увіп’явшись у Христове тіло, не отруїв його, зустрівши безмірну покору та слухняність волі Отця, але заковтнув Господнє Тіло, яке стало для нього отрутою, а для нас — протиотрутою, що нейтралізує силу лукавого.
Ті, що не відступають
Папа заохотив просити в Господа благодаті «почерпнути користь із цих повчань». Так, у звіщенні Євангелія присутній хрест; але це «хрест, який спасає». Умиротворений Ісусовою Кров’ю, це хрест перемоги, «який долає зло та визволяє від лукавого». Тож прийняти його, як Ісус, ще перш ніж вирушити на проповідь, допомагає нам «чинити розпізнавання та відкидати отруту обурення, якою диявол старається отруїти нас, коли в наше життя неочікувано приходить хрест».
«Та ми не з тих, що відступають», — писав автор Послання до євреїв. «Ми не обурюємося, бо не обурювався Ісус, бачивши, що Його радісна новина спасіння вбогим не звучала безперешкодно, але серед криків і погроз тих, які не хотіли чути Його слова, або ж хотіли применшити їх до легалізму, моралізму, клерикалізму. Ми не обурюємося, як не обурювався Ісус, мусивши оздоровляти хворих і звільняти полонених серед дискусій і моралістських, легалістських, клерикальних контроверсій, які виникали щоразу, коли Він чинив добро. Ми не обурюємося, як не обурювався Ісус, мусивши повертати зір посліпим серед людей, які заплющували очі, щоб не бачити, або відверталися в інший бік. Ми не обурюємося, як Ісус не обурювався тим фактом, що Його проповідування року Господньої благодаті, року, що є цілою історією, викликало прилюдне обурення в тому, що сьогодні потрапило би заледве на третю сторінку провінційної газети. І не обурюємося тим, що звіщення Євангелія набуває ефективності не від наших красномовних слів, але від сили хреста», — заохотив Святіший Отець священників, додавши:
«Від того, як ми приймаємо хрест, звіщаючи Євангеліє ділами, а якщо потрібно, то й словами, виявляються дві речі: що страждання, викликані Євангелієм, не є нашими, але “стражданнями Христа в нас”» (2Кор 1,5), і що ми “не звіщаємо себе самих, але Ісуса Христа Господа”, ми ж є “слугами ради Ісуса”(2Кор 4,5)».
Бог завжди вислуховує
Папа Франциск завершив проповідь особистим свідченням, розповівши, як одного разу, в темний період свого життя, просив у Господа визволення із «важкої ситуації». Тоді йому випало проповідувати духовні вправи у спільноті черниць, а наприкінці настав час сповідей. Коли прийшла одна літня сестра, він відчув потребу попросити її: «Сестро, за покуту помоліться за мене, бо потребую благодаті. Якщо Ви проситимете Господа, Він напевно дасть її мені». Вона трохи почекала в мовчанні, а тоді сказала: «Без сумніву, Господь дасть Вам благодать, але не помиляйтеся: Він дасть у свій Божий спосіб».
«Це принесло мені велику користь: чути, що Господь завжди дає нам те, про що просимо, але чинить це у свій Божий спосіб. Цей спосіб включає хрест. Не задля мазохізму, але з любові, з любові до кінця», — сказав Папа.
Відновлення обітниць і освячення єлеїв
Після хвилини роздумів у тиші настала мить відновлення священницьких обітниць, що завершилося молитвою літургійного збору за всіх священників. Далі відбувся обряд освячення єлеїв, які використовуються при уділенні святих таїнств: єлею катехуменів, що вживається при хрещенні, єлею хворих, що використовується для єлеопомазання, та мира, що вживається при уділенні таїнств миропомазання та священства.
фінансово.
Щиро дякуємо!
